Сімейні підприємства: кістяк німецької економіки

Це явище властиве не лише Німеччині. У промислово розвинутих країнах частка сімейних підприємств становить близько 70 відсотків. Але Німеччину по праву можна назвати передовиком у цьому виді бізнесу: 95 відсотків із загалом трьох мільйонів німецьких підприємств перебувають у родинній власності.

Найстарішим сімейним підприємством Німеччини є пекарня Hofpfisterei у Мюнхені. Перша письмова згадка про неї датована 1331 роком. Своїми віковими традиціями може похвалитися також приватна пивоварня Zötler, заснована ще 1447 року, якою й понині керують члени родини вже у 20-му коліні.

Більша відповідальність за людей

Звісно, не всі сімейні підприємства мають таку довгу традицію. Однак усіх їх об’єднує те, що вони відіграють дуже вагоме значення для німецької економіки, каже Рейнгард Цінканн, один із керівників виробника побутової техніки Miele: «Сімейні підприємства тому такі важливі для економіки, бо керуються зовсім іншими принципами, аніж великі підприємства. Їх плекають для родини. Вони тісно пов’язані з місцевістю, де вони розташовані, і відчувають значно більшу відповідальність за своїх працівників та регіон».

У «Довіднику німецьких сімейних підприємств», який нещодавно побачив світ, зібрано дані, факти і цікаві розповіді про тисячу таких ґешефтів, що знаходяться у приватній власності родин. Розповідає видавець Флоріан Ланґеншейдт, який сам належить до відомої родини видавців: «Сімейні підприємства переживають нині справжній ренесанс. Багато з них можуть похвалитися своєю віковою історію, бо їм властива мораль, свій особливий характер, послідовність і відповідальність. Гадаю, людям дуже важливо, що власники таких підприємств не ставлять прибуток понад усе. Сімейні підприємства вирізняє те, що вони мають певні почуття, які не завжди можна знайти на великих анонімних концернах».

«Думають у масштабі поколінь, а не річних кварталів»

Факти говорять самі за себе: на сімейні підприємства припадає близько 40 відсотків усього обороту німецької економіки і 60 відсотків робочих місць. 80 відсотків студентів профтехучилищ проходять практику саме на цих підприємствах. Загалом якщо говорити про політику занятості, то на цих підприємствах звільнення вважається останнім засобом, коли вже жоден інший не допомагає. Це стосується також і нинішніх кризових часів.

Флоріан Ланґеншейдт переконаний, що сімейні підприємства – це не пережиток минулих століть. За його словами, вони саме тому є такими успішними, бо думають у масштабі поколінь, а не річних кварталів.

Автори: Генрік Бьоме / Христина Ніколайчук

Редактор: Володимир Медяний