Сторінки історії: П'єса, яка розвінчала Папу Пія XII

1963-й рік знаменує кінець консервативної доби Аденауера. Такого, як Рольф Гохгут в своїй драмі «Намісник», ніхто не міг собі дозволити впродовж двох десятиліть. Він першим озвучує звинувачення на адресу Папи Римського. Завдяки цьому маловідомий літературний редактор видавництва стає громадською постаттю.

«Я був здивований реакцією на «Намісника». Мені ж було лише тридцять, і я на той час ще нічого не публікував. Це було щось справді таке, чого ніхто до мене не робив»,- згадує Гохгут.

Звинувачення в плямуванні Ватикану

Після прем’єри, яка відбулась у Берліні, критики закидають йому переписування історії та ставлять під сумнів літературну якість твору. Театральна постановка є ударом в обличчя папської гідності, пише католицьке інформаційне агентство.

У спектаклі йдеться про оберштурмфюрера СС Курта Ґерштайна, який допомагав євреям втікати і безуспішно намагався надихнути Папу перервати дипломатичні зв’язки з Німеччиною. Ще одним героєм п’єси є молодий отець Рікардо, який вимагає від понтифіка перед усією світовою спільнотою засудити знищення євреїв та отримує відмову. Рікардо ставить християнську любов до ближнього вище за слухняність Папі і опиняється разом з жертвами у газовій камері. Пій XII, навпаки, нічого не робить і мовчить щодо депортацій італійських євреїв.

«Я вважаю, що Папа справді не може наказувати своїм священикам, щоб ті ставали мучениками. Але він повинен був якимсь чином відреагувати на переслідування євреїв»,- пояснює драматург Гохгут.

Показовий спектакль

Втім, «Намісник» у жодному разі не є твором, спрямованим проти Папи. Він розповідає й про те, як Ватикан допомагав знедоленим: католицька церква ховала євреїв, давала їм гроші і постачала паспорти, відчиняла їм двері своїх монастирів. Однак Святий престол так і не прокляв дії націонал-соціалістів. Гохгут змалював Пія XII затятим кар’єристом, який вважав Сталіна більшим убивцею, аніж Гітлер.

«Прочитавши п’єсу, я одразу ж телеграфував: я ставлю це на сцені, навіть якщо це коштуватиме мені посади генерального директора», - згадує режисер Ервін Піскатор.

Його, щоправда, не звільнили. Але прем’єра в Берлінському народному театрі стала скандалом. Театр як спосіб опрацювання нацистського минулого – для Німеччини зразка 1963-го це було чимсь абсолютно новим. 1986-го року канцлер Гельмут Коль, однак, скаже, що німецький письменник «обійшовся з Папою несправедливо». Заслуга Гохгута полягає в тому, що він звернув увагу на відповідальність кожної окремої людини супроти держави й церкви. У "Наміснику" співучасниками злочину стає також той, хто мовчки мириться з несправедливістю.

Автори: Міхаель Марек / Захар Бутирський

Редактор: Володимир Медяний