Між "Беркутом" і народом

Вулиця Лютеранська у Києві останніми днями як ніколи часто згадується у новинах. На цій зазвичай дуже тихій вулиці нині гаряче – завдяки сусідству з Адміністрацією президента. У ніч на 10 грудня сотні бійців спецпідрозділів силою відтіснили звідси мітингувальників і розібрали їхні барикади. Під час операції "беркутівців" були поранені декілька демонстрантів. Їм надали допомогу у німецькій євангелічно-лютеранській церкві Святої Катерини. З початку протестів у Києві церква стала прихистком для учасників Євромайдану, які звертаються з різними потребами.

Deutsche Welle: Пасторе Гаска, останніми днями Ви мимоволі опинилися в епіцентрі тривожних подій. І Ви не залишилися осторонь…

Ральф Гаска: Наша громада повною мірою переживає все те, що відбувається у Києві останніми днями. Церква Святої Катерини розташована менш ніж у двохстах метрах від Адміністрації президента. Прямо біля нас до минулої ночі були барикади і табір демонстрантів. Минулого тижня, після першої великої хвилі протестів ми вирішили відкрити двері нашої церкви для всіх тих, хто хоче зігрітися, випити кави або чаю, зарядити мобільний телефон. У церкві ми відкрили пункт Червоного хреста. Це було рішення громади, продиктоване християнською відповідальністю. Наші парафіяни проявили неабияку активність, щоби допомогти людям. До нас приходять і помолитися. Дуже важливо мати острівець спокою у ці неспокійні часи. До речі, наші двері відкриті не лише для демонстрантів, але й для співробітників міліції. У перші дні наша молодь носила "беркутівцям" в автобуси гарячу воду і чай. Вони спершу із вдячністю приймали це. Потім їм заборонили командири.

Минулої ночі спецпідрозділи ліквідували табір опозиції прямо напроти церкви Святої Катерини. Ви чергували тут до самого ранку. Люди зверталися по допомогу?

Щойно з'явилися барикади тут, на розі Лютеранської і Банкової, ми зрозуміли, що все може закінчитися насильством, можуть бути поранені. Тому ми і відкрили пункт Червоного хреста. До минулої ночі постраждалих не було. Але під час ліквідації міліцією табору демонстрантів були поранені. Особисто я бачив у церкві чотирьох людей, які зазнали травм голови. Лікарі надали їм допомогу. Були, я так зрозумів, травмовані і серед міліціонерів, але вони до нас не зверталися. Хочу зазначити, що під час ліквідації табору о третій ночі демонстранти поводилися дуже витримано і спокійно. Інакше було би значно більше поранених.

Попри загрозливу ситуацію, коли сюди були стягнуті значні сили "Беркуту", Ви йшли до людей, спілкувалися з тими, хто стояв по обидва боки барикад. Що Ви хотіли сказати людям?

У понеділок по обіді, прямо перед церквою з'явилися сотні бійців спецпідрозділів, вони оточили табір демонстрантів. Невдовзі знизу, з Майдану прийшло кілька сотень молодих людей у касках і з палицями. Вони були доволі ворожо налаштовані проти міліції. Ситуація була дуже небезпечною і напруженою. Тоді я зрозумів, що не можу залишатися осторонь, я намагався стати поміж міліцією і цими молодими чоловіками. Я розмовляв з демонстрантами, казав те, що було у мене на серці – що насильство не є виходом із ситуації. Насильство з обох сторін. Я пригадав з власного життєвого досвіду, що у нас, у Східній Німеччині 1989 року перемогла демократія саме завдяки мирному протесту. Дякувати Богові, мені вдалося переконати всіх присутніх і до ночі ситуація залишалася спокійною.

Наскільки серйозною є небезпека насильства проти демонстрантів?

Ми ще 30 листопада побачили, що влада готова до насильства, коли було розігнано мітинг на Майдані. Це було абсолютно безглузде насильство проти мирних демонстрантів, які спілкувалися, співали пісень і танцювали. Я сам був на Майдані незадовго до того, як його було розігнано. Готовність влади до застосування сили я бачу щодня з вікон нашої церкви – достатньо подивитись на шеренги бійців зі щитами і в касках. Але вчора я побачив і готовність до насильства з боку деяких демонстрантів з числа прибічників партії "Свобода". Попри те, що лідер партії Тягнибок закликає до мирного протесту.

Щодня Ви бачите у Вас під вікнами сотні бійців, які охороняють Адміністрацію президента. Ця влада втримується лише залякуванням власних громадян?

Я – гість у цій країні, до мене тут ставляться гостинно. Тому я не можу собі дозволити стати на бік влади чи опозиції. Але спілкуючись з прихожанами церкви, я розумію, що уряд втратив довіру людей. Люди, особливо старше покоління, живуть дуже бідно. Їм вистачає лише на молоко і хліб. При цьому вони бачать, що можновладці і наближені до влади стають дедалі багатшими.

Попри те, що більшість Ваших парафіян не є заможними людьми, Ви все одно допомагаєте цими днями всім, хто потребує допомоги. Ви розраховуєте на підтримку лютеран у Німеччині?

Так, нам самим потрібна допомога. Насамперед ми спираємося на пожертви парафіян-німців, які працюють в Києві. Але їх стає дедалі менше. Адже німецькі фірми йдуть з України через погану економічну ситуацію. Ми відчуваємо підтримку з Німеччини і вдячні за те, що у нас є хороші друзі, насамперед серед лютеран Мюнхена – міста-побратима Києва. До речі, ми дуже раді не лише пожертвам, але й нематеріальній підтримці - солідарності, молитві. Дуже багато християн з Німеччини проявили солідарність, моляться за нас, за мир в Україні. Це підтримка, яку не виміряти грошима.

Ви молитеся за те, щоб у нинішній ситуації не було насильства. А якою, на Вашу думку, нині є відповідальність української влади?

Політичні рішення мають шукати політики. Я сподіваюся, їм вистачить здорового глузду. Я можу лише сказати: нам потрібні люди, які свідомі слів, сказаних Ісусом Христом. Я процитую Євангеліє від Матвія, 25 главу: "Що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили". Це слова про відповідальність за людей. А на політиках лежить відповідальність за долю дуже багатьох людей. Мені дуже хотілося би, аби політики спиралися у своїх діях на християнські цінності. І пам’ятали: вони відповідають за свої дії не лише перед своїми виборцями, але й перед Богом.