Свобода слова в Україні: обережний оптимізм

Кожен рік 16 вересня українські журналісти виходять зі свічками на Майдан Незалежності, аби вшанувати пам'ять журналіста Георгія Гонгадзе. Саме в цей день п'ятнадцять років тому він зник, а його справа досі лишається символом боротьби журналістів за свободу слова в Україні. "Українські журналісти - лідери на постраданському просторі в питанні захисту своїх професійних прав. Ми виходили на акції проти цензури, проти закону про наклеп, проти нападів на журналістів, і імпульс до цього їм дала справа Гонгадзе", - каже голова "Незалежної медіа-профспілки України" Юрій Луканов.

Не так страшно, як 2014 року

Та попри боротьбу кількість порушень журналістських прав в Україні рік за роком залишається суттєвою, констатують в "Інституті масової інформації" (ІМІ) - громадській організації, яка опікується питаннями дотримання прав журналістів в Україні. "Тільки за вісім місяців 2015 року ми зафіксували 224 порушення прав журналістів. Це надзвичайно багато, але, звісно, менше, ніж минулого року, коли відбулися події на Майдані, анексія Криму і почалося збройне протистояння на Донбасі, коли журналістів на Сході України викрадали, катували, розстрілювали", - констатує експертка ІМІ Катерина Дячук.

Сьогодні, за її словами, українські журналісти найчастіше стають жертвами нападів з боку невідомих осіб. При цьому втручатися та перешкоджати їхній роботі найчастіше намагаються депутати місцевих рад та судді, каже Дячук. Правоохоронні органи відкривають вкрай мало кримінальних проваджень щодо порушення прав журналістів, зазначають в ІМІ. За півроку їх було відкрито лише півсотні, а до суду з них спрямовано всього лише три. "Безкарність за порушення журналістських прав продовжується", - вказує Дячук.

Робота під кулями та тиском

За її словами, найважче нині працювати журналістам в анексованому Росією Криму, де представників ЗМІ з проукраїнською позицією репресують російські спецслужби. Через це журналісти там не мають можливості проводити об’єктивні журналістські розслідування, каже Дячук.

Не легше і журналістам, які працюють на лінії розмежування на Донбасі. "Там журналістам важко працювати, оскільки стріляють, а значна частина тамтешнього місцевого населення звинувачує в цьому українські ЗМІ", - визнає Юрій Луканов, який особисто працює на Сході України на підконтрольних українській владі територіях. А робота в межах самопроголошених "ДНР" та "ЛНР" фактично неможлива, констатує експерт.

При цьому найбільш затребуваними у суспільстві нині є журналістські розслідування, які допомагають викривати корупційні схеми чиновників та їхнє незаконне збагачення на держслужбі, наголошують в ІМІ. Саме тому матеріали інвестигативних журналістів мають суспільний резонанс та є дієвим інструментом боротьби з корупціонерами. "Якщо два роки тому ми писали просто в стіл, то зараз одне з п'яти розслідувань дає результат - чиновники-корупціонери прощаються зі своїми посадами", - розповів DW журналіст та керівник проекту "Слідство.Інфо" на "hromadske.tv" Дмитро Гнап.

Розслідування дають результат

Наприклад, після корупційного скандалу, пов’язаного з журналістським розслідуванням телеканалу ZIK, у травні 2015 року був звільнений заступник міністра внутрішніх справ Сергій Чеботар. А після розслідування журналістів видання "Європейська правда" про ігнорування дипломатами в українських посольствах за кордоном прохання бізнесу одного з високопоставлених дипломатів покарали дисциплінарно. Окрім цього після журналістського розслідування "Радіо Свобода" і Першого суспільного телеканалу "Схеми" був звільнений виконувач обов’язків начальника Державної автоінспекції України Олександр Єршов. Журналісти спіймали Єршова на брехні у декларації про доходи за попередній рік: він приховував від контрольних органів елітний триповерховий маєток у Києві та елітні автівки вартістю близько 100 тисяч доларів кожна. "Стало працювати легше, бо відкрили реєстри, але водночас і складніше, бо чиновники почали ретельніше маскувати корупційні оборутки у неформальних угодах чи офшорах", - каже Дмитро Гнап.

Він визнає, що професія журналіста в Україні залишається небезпечною, однак представники ЗМІ продовжують робити свою справу попри традиційно негативне ставлення влади до чесної журналістики. "Зараз владі не спадає на думку грубо нам закрити рота, залякати чи вбити, бо часи змінились, але вони діють іншими методами - дискридитують нас чи намагаються підкупити",- наголошує Гнап.