Поцілунок із нежитем, або загадкове сезонне явище

Однак щотравня повторювалася та сама історія: з відкриттям навігації, невдовзі після того, як у порту кидало якір перше судно, дві третини населення починало чхати та кашляти. Хоч у контакті з новоприбулими хворими пасажирами був небагато хто з місцевих. „У виникненні застуд головну роль відіграють віруси, а зовсім не холод”, - дійшли висновку науковці, які 1930-го року вирушили на далекий архіпелаг у Північному Льодовитому океані, аби дослідити цей феномен...

„Знущання” сера Ендрюса

„..Недарма кажуть: тримайте ноги в теплі, а гартуйте холодом. Це дуже правильно. Бо як тільки в мене промерзнуть ноги, я одразу підхоплюю застуду чи грип.”

„..Я теж напевне знаю: якщо після занять спортом я приймаю душ і з іще мокрим волоссям виходжу на вулицю, особливо, коли дме холодний вітер, то все - застуда мені гарантована...”

Як і ці учасниці опитування, більшість із нас із власного досвіду теж може підтвердити: між закладеним носом, горлом, що дере, й переохолодженням організму існує певний взаємозв’язок. Який саме, й вирішив з’ясувати півстоліття тому Кристофер Ендрюс, головний лікар Інституту дослідження нежитю в британському місті Солсбері.

Добровольців поділили на дві групи. Завдання першої було просте й приємне: перебувати собі в теплому затишному приміщенні. Решті пощастило менше: цим бідолахам довелося спочатку простояти півгодини в коридорі на протязі в мокрих після душу купальниках. Потім їм дозволили одягтися, але – для більшої переконливості досліду – наказали ще дві години проходити в мокрих шкарпетках. Коли й цей час вибіг, усім закрапали в ніс віруси застуди. Хоч як дивно, кількість тих, у кого зрештою з’явилися нежить та кашель, була в обох групах однакова.

За „знущання” такого роду Кристофер Ендрюс навіть отримав від королеви титул „сера”. Бо він один із перших зміг довести те, що припускали науковці тоді на Шпіцбергені: самий лише холод не спричиняє застуд...

Носовички для цілої планети

Катар слизової оболонки носа, тобто нежить – захворювання, що однаково часто зустрічається майже в усіх регіонах світу: як у спекотній Сахарі, так і в арктичній Гренландії, в Буенос-Айресі чи в Улан-Баторі. Але навряд чи це лише збіг обставин, що в зонах із дуже різним кліматом типова застуда є сезонним явищем. Носовички зазвичай починають іти в хід восени, з ними рідко розлучаються взимку, особливо часто використовують навесні й майже не потребують їх за теплого літнього сонечка – чи то в червні у Владивостоку, чи то в січні в австралійському Мельбурні...

Здавалося б: найпоширеніше в світі захворювання давно мало би бути добре вивченим. Дорослі мешканці Європи потерпають від нього в середньому від двох до чотирьох разів на рік, діти – від шести до восьми. Існує приблизно триста різних збудників респіраторних інфекцій. Найчастіше верхні дихальні шляхи атакують риновіруси. Однак їх теж налічується понад сто, й тому захисна система організму здебільшого вчасно не розпізнає ворогів. А холодної пори року імунітет ще й значно послаблений. „Але цим пояснюється далеко не все,” - розповідає фахівець університетської клініки Дюссельдорфа, терапевт Атіла Алтінер:

„Цілком незрозуміло наприклад, чому я – лікар, який зимовими місяцями щодня має справу з пацієнтами, які чхають та кашляють, сам хворію на застуду всього один-два рази. Як і в середньому представники інших професій, не оточених такою великою кількістю вірусів. За яких обставин, за яких умов у них з’являється шанс уразити нас – на ці запитання наука й досі не знайшли відповіді...”

Головне – не потискати руку

Своєрідною сенсацією стали дані досліджень, проведених 1984-го року мікробіологами університету штату Вісконсин. Заражених риновірусами в пік розвитку хвороби - коли очі сльозилися, з носу текло й не припинявся кашель - посадили за вузький стіл навпроти здорових учасників. Причому в невеличкій непровітрюваній кімнаті. І попросили кілька годин поспіль активно спілкуватися й навіть разом співати. Усупереч очікуванням, інфекція не передалася жодному співбесідникові. Схожі наслідки, точніше відсутність останніх, дав і щільніший контакт. Після поцілунку в губи, який обов’язково мав тривати не менше 45-ти секунд, із 16-ти партнерів захворів один-єдиний.

Несподіваним був і подальший розвиток подій. Тих, хто не заразився під час експерименту, відпустили додому. Але невдовзі з температурою почали нездужати члени їхніх родин та їхні колеги по роботі. З чого напрошуються принаймні два висновки: людина може бути переносником інфекції, залишаючися при цьому здоровою. І вірогідність підхопити вірус значною мірою залежить від тривалості контакту.

Іще в сорокових роках минулого століття було встановлено, що за чхання мікрокраплинки розлітаються на відстань до чотирьох метрів зі швидкістю 160 кілометрів на годину. Сер Кристофер Ендрюс був переконаний: застудні інфекції поширюються передусім повітряно-краплинним шляхом. Підтвердити цю тезу практичними дослідами йому, однак, так і не вдалося... Вірусолог університету в місті Фрайбург, професор Дітер Нойман-Гефелін:

„Бо не тільки в краплинках, що утворюються за чхання, містяться віруси, а й на руці, якою витирали ніс. І якщо після цієї процедури хтось протягне вам руку для привітання, то, хоч це й неввічливо, ліпше її не потискати. Сьогодні чимало експертів виходять з того, що це шлях поширення інфекції номер один. Стійкі збудники годинами виживають і на предметах, до яких хворий доторкався рукою. Тому коли мене запитують, чи є надійний спосіб уберегтися від застуди, я відповідаю: скрізь носіть рукавички, закривайте рот і ніс марлевою маскою й завжди тепло одягайтеся, щоб, не дай Боже, раптом не замерзнути. Але тому, хто вирішить дослухатися до цієї пораді, не позаздриш. Уявіть, яке враження він справлятиме... Як на мене, то вже „нормальніше” кілька разів на рік пошморгати носом...”

Єдина надія - літо

За деякими даними, третина всіх застудних захворювань взагалі виникає безпричинно, незалежно від зовнішніх обставин. Добре хоч, що ми знаємо, як треба з цією недугою боротися:

„Я приймаю теплу ванну з ароматичними оліями...” „Узяти порошок гірчиці, розчинити його у відрі гарячої води й добре пропарити ноги. Дуже допомагає...” „Коли розпочинається застуда, я часто промиваю ніс солоною водою й їм багато перцю. За два-три дні все як рукою знімає...”

„Не виключено, - погоджується терапевт Атіла Алтінер. – Сила переконання – добре відомі ліки”:

„Жоден домашній засіб, жоден із препаратів, що вільно продаються в аптеках – незалежно, чи то рослинного, чи то хімічного походження – не спроможний надійно й швидко позбавити від нежитю, як того нам обіцяють. Полегшення, можливо, й настає, але це суб’єктивне відчуття, а не доведений клінічними випробуваннями факт. Якщо відверто, то лікарі мали б казати пацієнтам : „Нічого не вдієш, треба потерпіти. Проти звичайної застуди медицина поки що безсила. Зате влітку ви напевне про цю хворобу забудете...”

За матеріалами німецьких ЗМІ