Октоберфест: на побачення з "катом"
2 жовтня 2013 р.
"Не бійтеся, крім голови, нічого не злетить", - хрипить баварським діалектом імпозантний чоловік із білим загримованим обличчям, пишними вусами та чорним циліндром на голові. Це кат Рінґо. Біля нього на маленькій сцені стоїть жінка в чорній наглухо застебнутій сукні з корсажем, теж у циліндрі. "Той, кого страчуватимуть, отримає нічний ковпак, щоб більше не чути й не бачити, що діється навколо", - каже вона. Тепер їм бракує тільки жертви.
Страта як шоу
Щодня вони здійснюють 25 "покарань" протягом 16 днів, які триває Октоберфест. Загалом відбувається близько 400 таких вистав. Страта - найефектніший номер традиційного театру-вар'єте. Ще з 1869 року сцена театру щороку відкривається для гостей Октоберфесту, який існує з 1810-го в столиці Баварії - Мюнхені. Досвідчений кат Рінґо працює в театрі три десятиліття.
Тим часом нагодилася чергова жертва гільйотини. Вона виходить з гурту жінок в традиційних німецьких жіночих костюмах "дірндль". Дорогою до сцени "приречену" супроводжують пронизливий регіт та улюлюкання подружок. На сцені їй зав'язують очі та, як годиться засудженій до смертної кари, накидають на голову чорний каптур.
Раз, два, три… Хрясь сокирою!
"Голову тримай прямо, так помирати легше", - бубонить Рінґо під регіт публіки. Бліда помічниця стає позаду гільйотини. "Так!" - кричить Рінґо, смикає важіль, жінка верещить і одним поштовхом опиняється в горизонтальній позиції. Раптом усе стає мовби серйозним, гостре лезо сокири блищить у світлі прожектора, яке вихоплює з темряви зо три десятки глядачів. "А тепер рахуємо до трьох, і впаде сокира та голова з пліч", - каже пані катова, яка очевидно переймає головну роль у керуванні стратою. "Раз, два, три!" - кричить вона на баварському діалекті. Сокира летить донизу. На щастя, засуджена залишається живою. Адже страту тільки імітують.
Кілька хвилин по тому кат Рінґо стоїть біля виходу зі сцени. Часу на довгі розмови він не має, адже ось-ось почнеться наступна страта, яка триватиме близько 15 хвилин. Покарання гільйотиною - "коронний номер" програми театру-вар'єте. Окрім цього, 11 членів команди танцюють, жонглюють та показують різні фокуси. Як виглядає робочий день ката? "Він триває 14 годин", - пояснює Рінґо, якого в буденному житті звати Г'ялмар-Максиміліан Преторіус. "І коли ти вночі лежиш у ліжку, то мусиш чекати години дві, поки заснеш, бо в голові все крутиться", - розповідає він.
Сенсація майже голіруч
Але Рінґо дорожить своєю "професією". "Її привабливість у відчутті Октоберфесту й тому, що працюєш на атракціоні, що має довгі традиції. Найпростішими засобами і зовсім без електроніки ми робимо те, що й досі розважає людей", - роздумує він. Сучасним глядачам, як і наприкінці ХІХ століття, йдеться про переживання сенсаційної події, присутність під час шоу-страти. Рінґо робить усе підморгуючи. Гумору йому не позичати.
Після вистави актори тут-таки отримують глядацькі відгуки, зазвичай позитивні, каже керівник команди Манфред Шауер. "За реакцією людей можна помітити, що вони усе ще в захваті від театру, хоча йому вже 144 роки". Комерційний директор Шауер перейняв театр у 1985-му. Саме він закликає публіку прийти на шоу. Шауер представляє акторів та їхні номери, роблячи це з задоволенням. З 2007-го року біля театру-вар'єте можна ще й перекусити.
Скосив голови маленькому місту
За його власними підрахунками, упродовж років тяжкої праці 70-річний актор Преторіус здійснив до 14 тисяч страт у ролі ката. "Можна було б подумати, що я виконав своє завдання. Маленькому місту вже скосив голови", - сміється він. Узагалі-то Преторіус давно на пенсії. Кілька років тому уродженець Мюнхена переїхав до невеличкого будиночка на озері Балатон у західній Угорщині. Там він відпочиває від своєї ролі. "Але припинити цю роботу я все-таки не можу", - каже він без тіні сумніву.
Як він узагалі перетворився на шоу-ката? "Жодних вакансій не було. Це робота, яку переймають від того, хто припиняє її виконувати. Він звертається до іншого й каже: а тепер ти будеш це робити", - описує він. Надалі "спадкоємець" або звільняється після першого сезону, або "робить це допоки не відступить". Попередник Преторіуса, приміром, пішов із "професії" тільки в 92 роки.