Німецьку блогерку звинуватили у підробці історичних фактів
3 червня 2019 р.Архів німецького міста Штральзунд звинуватив у фальсифікації німецьку історикиню і блогерку Марі Софі Гінґст (Marie Sophie Hingst). Зокрема, жінці закидають, що вона вигадала "єврейських предків", яких насправді не було, і відіслала до меморіалу пам'яті жертв Голокосту "Яд Вашем" в Єрусалимі список з 22 жертв Голокосту, яких не існувало насправді. Про цю історію повідомляє суботній номер журналу Der Spiegel, який вийшов 1 червня.
Марі Софі Гінґст почала вести блог, який має назву "Read on my dear, read on" у 2013 році під час стажування в Дубліні. У ньому вона неодноразово описувала свою єврейську бабусю та інших родичів, більшість з яких, за її словами, загинули в роки Голокосту. У 2017 році її нагородили званням "блогер року", число її абонентів сягало 240 тисяч осіб.
Блогерку часто запрошували модерувати круглі столи та дискусії, пов'язані з єврейською тематикою, зокрема, до товариства меценатів берлінського меморіалу пам'яті жертв Голокосту.
Вона співпрацювала з Центром єврейських досліджень імені Сельми Штерн та іншими організаціями, де неодноразово виступала від імені нащадків жертв Голокосту. За даними співробітників міського архіву Штральзунда, єврейські родичі історикині вигадані, а серед справжніх родичів немає нікого, хто був би жертвою Голокосту.
Дід Марі Софі Гінґст був протестантським священиком, його дружина - зубним лікарем протестантського віросповідання.
Блог Марі Софі Гінґст містив низку протиріч та історичних неточностей, на які звернули увагу професійні історики, зокрема фахівець з генеалогії. З'ясувалося, що і в написаній нею для видання Die Zeit статті про сирійських біженців у Німеччині міститься низка очевидно вигаданих фактів, на які звернули увагу читачі. Під тиском фактів історикиня визнала, що частина викладених в блозі фактів є "літературою".
За даними Der Spiegel, ці фальсифікації не є кримінальним злочином, але залишаються "скандальним фактом". Сама блогерка заявила, що, вигадуючи історії про єврейську бабусю, вона прагнула отримати не матеріальну вигоду, а намагалася врятуватися від депресії і самотності, перебуваючи в Дубліні.