Політолог: Путін залишиться при владі, але на іншій посаді

У щорічному посланні до Федеральних зборів 15 січня російський президент Володимир Путін запропонував внести поправки до конституції РФ. Слідом за цим уряд країни на чолі з Дмитром Медведєвим раптово оголосив про свою відставку. DW поговорила з політологом з берлінського фонду "Наука і політика" Фабіаном Буркгардтом (Fabian Burkhardt) про те, що означають відставка Медведєва та реформа системи влади, запропонована Путіним, і до чого варто готуватися Німеччині.

DW: Як ви оцінюєте те, що відбулося сьогодні (розмова відбулася 15 січня. - Ред.) в Москві?

Фабіан Буркхардт: Сьогодні відбулися дві події: звернення Путіна до Федеральних зборів і заява про те, що уряд РФ йде у відставку. Обидві ці події - несподівані. Спочатку варто сказати про зміни до конституції (запропоновані президентом Путіним. - Ред.). Дискусія про те, що повноваження Путіна перейдуть до іншого органу влади, триває вже не один рік. Путін у своєму виступі окреслив це по пунктах. Що ж до другої події, то останній уряд Дмитра Медведєва був сформований лише в 2018 році, і можна було припустити, що він працюватиме з Путіним ще більшу частину терміну його повноважень.

Чи дозволяють конституційні зміни, оголошені або запропоновані Путіним, зробити висновок про те, як може виглядати структура влади в Росії з 2024 року?

Це потрібно інтерпретувати в контексті так званого "транзиту влади" Путіна, оскільки відповідно до конституції він більше не може брати участь в наступних президентських виборах. Я б сказав, що дещо прояснилося, але, як і раніше, залишається багато запитань. Зрозумілим стало те, що частина повноважень президента буде перерозподілена між іншими державними органами - частина їх перейде до Держдуми, частина - до Ради федерацій. Що стосується уряду, то змін практично не відбулося. Говорилося про посилення контролю над судами, була також згадана необхідність зміцнення ролі Державної ради - принаймні, в конституції (у своєму посланні Путін запропонував закріпити статус Держради в конституції, наразі цей дорадчий орган при президентові РФ є неконституційним. - Ред.).

Багато хто інтерпретує це (заяву про необхідність зміцнення ролі Державної ради. - Ред.) як ознаку підготовки Путіним нової посади для себе після відходу з посади президента. Особисто мені це здається малоймовірним - швидше, це пов'язано з відставкою Медведєва або новою посадою для нього. Оскільки Путін зараз за казахстанським сценарієм, як і Назарбаєв, є головою Ради безпеки, всі повноваження, що стосуються військової сфери та забезпечення безпеки, як і у випадку з Назарбаєвим, перебувають у нього в руках, а якби він став головою Держради, він би їх позбувся.

Відповідно до того, як все це виглядало в зверненні до Федеральних зборів, справді йдеться про зміцнення регіонів і про губернаторів, а не про створення нової форми Політбюро. Рада безпеки в даний момент є найпотужнішим органом в Росії: ті, хто входить до його складу, незалежно від функцій, виконують ключові функції в державі. Тому, я думаю, що наступного року буде цікаво подивитися, що станеться з Радою безпеки.

Що сьогоднішні зміни означають для Берліна і для політики Німеччини щодо Москви? Чи з'являється необхідність змінювати підхід до Росії?

Поки що особливих змін для Німеччини події в Москві не несуть, тому що слід виходити з того, що Путін залишиться при владі й надалі, але, ймовірно, на іншій посаді. Це обіцяє в значній мірі продовження того ж курсу. Значить, Німеччині варто готуватися до конфліктних і, в цілому, складних відносин з Кремлем, які з різних причин зіпсувалися в останні роки.

Мені здається, в цьому контексті варто звернути увагу на два аспекти. Цікаво, хто займе місце глави російського МЗС після відставки уряду. Ми знаємо, що (Сергій) Лавров вже зовсім не молодий і давно займає свій пост (з 2004 року. - Ред.). Перепризначать його або буде знайдена нова особа? Вже лише тому, що у Лаврова багатий досвід і серйозна вага в держапараті, з цим можуть бути пов'язані великі зміни, які матимуть значення для двосторонніх відносин. Зрозуміло, призначення прем'єра теж має значення, але в довгостроковій перспективі.

А міністр оборони?

Це теж суттєвий момент. Але поки що сказати можна небагато. (Сергій) Шойгу відносно недавно займає свій пост (з 2012 року. - Ред.), на відміну від Лаврова, якому в цьому році виповнюється вже 70 років і є формальні приводи (для відставки. - Ред.), тоді як з Шойгу таких підстав немає. Чи будуть тут зміни? Я їх не очікую.

Базове питання інше: в пострадянській історії зміни до конституції - справа рідкісна, тому я припускаю, що на рівні окремих персоналій занадто великих перестановок не буде. В іншому випадку з'являється багато ризиків. Так чи інакше, цікаво стежити за тим, як буде сформований новий кабінет міністрів, чи буде там знайдений баланс між необхідністю до оновлення і спадкоємністю.

Чи правильним є відчуття, що події в Москві - перш за все, внутрішньополітичні зміни, і що вони навряд чи матимуть значення для вибору курсу зовнішньої політики Росії?

Що стосується великих тем міжнародної політики, то я виходжу з того, що нинішні зміни в Москві на курс Кремля мало вплинуть. На Близькому Сході, в напрямку Китаю політика Росії мало залежить від окремих політиків, не думаю, що там щось буде змінюватися. Але дуже цікаво, як розвиватимуться відносини з Білоруссю - тим більше, що варіант, що Путін очолить Союзну державу, вважався одним з можливих сценаріїв збереження ним влади.

Поки що тут залишається багато питань. Тепер все виглядає так, що готуються внутрішньополітичні зміни, які дозволять Путіну залишитися при владі, але це не означає, що в довгостроковій перспективі ослабне тиск на Мінськ на тлі вимог поглибленої інтеграції. Проте зараз сценарій з Союзною державою виглядає менш імовірним, ніж ще тиждень тому.