Німецький політолог: криза в Грузії – «фатальний сигнал» Україні

Пане Сімон, Україна заявила про надання Грузії гуманітарної та політичної допомоги. Про військову поки не йдеться. Чи варто Україні втручатися в цей конфлікт, і якщо так, то в якій формі?

Цей конфлікт уже торкнувся України, хоче вона того чи ні. Обидві країни пройшли схожий шлях, обидві проводять схожу зовнішню політику, між двома президентами надзвичайно дружні відносини. Я сказав би, що інтереси України вимагають надзвичайної стриманості. Вона не зацікавлена у втягуванні в цей конфлікт, не кажучи вже про військове протистояння.

Я думаю, що Україна повинна реагувати, але їй варто координувати свої дії з НАТО і Європейським союзом. Особливо це стосується погроз України не пускати кораблі російського Чорноморського флоту назад на базу в Севастополі, якщо вони братимуть участь у бойових діях у Грузії. Такі дії повинні буди узгоджені з НАТО і ЄС, щоб Україна потім не опинилася одна. Україна має бути зацікавлена в тому, щоб принаймні військове протистояння припинилося. Але вона не може одна цього досягти, тому вона має співпрацювати з іншими.

Україна, можливо, друга після США країна світу, що має тісні відносини з Грузією. Наскільки сильним є вплив України на Грузію у врегулювання конфлікту в Південній Осетії?

Думаю, що сильним, особливо зважаючи на особисті відносини між президентами Ющенко і Саакашвілі. Ющенко напевне має можливість вплинути на Саакашвілі. Тому посередницька роль України в цьому конфлікті може стати в нагоді. З іншого боку ясно, що Росія не визнає Україну як посередника. Принаймні на офіційному рівні. Росія скаже, що Україна підтримує грузинську сторону. Але це формальності. В принципі я цілком можу собі уявити, що в Тбілісі прислухатимуться до компромісних пропозицій українського керівництва.

Як цей конфлікт може вплинути на російсько-українські відносини?

Загострення кризи в першу чергу стосується Грузії, але політичний сигнал дій Росії, на мою думку, спрямований також і Україні. Росія сигналізує: «Ви не можете нам протистояти, ви не в стані себе захистити, ви одні й не можете нічого зробити». Непряме послання Росії – «Ми вам покажемо, що станеться, якщо ви продовжуватимете наближення до НАТО». Це фатальний сигнал. Яким би порушенням міжнародного права це не було, в реальній політиці, на жаль, це правда, що Грузія безпомічна й беззахисна і не може протистояти Росії. Грузія не може сама себе захисти від Росії.

Тобто Україна має тепер ще більше прагнути вступити до НАТО?

Так. Але чи це пришвидшить або загальмує процес вступу України до НАТО – поки це відкрите питання. Але в тому, що в самій Україні тепер зросте бажання приєднатися до НАТО немає жодних сумнівів. Те ж саме стосується Грузії. З іншого боку, в НАТО і країна-членах альянсу, в тому числі в Німеччині, можуть зрости сумніви, чи може НАТО прийняти таких нових членів, які принесуть із собою такі конфлікти.

Чи можливе повторення осетинського конфлікту в Криму? Російська більшість на півострові може спробувати проголосити незалежність, або спробувати приєднатися до Росії. Москва може сказати, що вона захищає своїх громадян, а Україна отримає справжню проблему…

Тому треба відзначити той позитивний факт, що Крим досі належить Україні й що 10 років тому вдалося політично ізолювати сильний сепаратистський рух. Сьогодні такого сильного руху там не існує. В Грузії та Молдові Росія має ці важелі впливу – сепаратистські регіони. Можливо, російські політики мріють про такий же важіль і в Україні. Але тут варто згадати роль українського президента Кучми. Є багато негативних моментів, які можна йому закидати, але позитивом ери Кучми є те, що вдалося мирно владнати конфлікт у Криму.

Проф. Герхард Сімон – викладач Кельнського університету. З ним говорив Роман Гончаренко.