Новий початок: у складний момент треба проявити креативність

Майже шістнадцять років тому вона стояла на вокзалі Кельна з двома дітьми, великими валізами та єдиною мрією - щось змінити у своєму житті. Єдина думка, яка була в голові, - поновитися на роботі і почати працювати з дітьми. Але як? Її педагогічну освіту у Німеччині не визнавали. Залишалося їхати в інше місто, розлучатися з дітьми та починати все з нуля. На курсах вивчення мов їй порадили: «Щоб не впасти в депресію, роби те, що виходить найкраще!». Лариса почала малювати, як колись в художній школі. Багато і невгамовно. «Виявляється, в Німеччині дуже важко знайти роботу в штаті, - розповідає Лариса, - Більшість людей працюють за короткостроковими контрактами, як вільні художники. Можна не мати спеціальної освіти та купи дипломів, головне - талант».

Малювати Лариса завжди любила і могла за будь-яких обставин. Вона зібрала всі свої матеріали в презентаційну папку та відправилась з пропозиціями співпраці в численні видавництва. За кілька місяців Лариса знайшла перше замовлення. «Моєю першою роботою був дитячий чорно-білий зошит, - згадує Лариса, - В завданні все було перераховано, де звірятка мають стояти, що робити. Нічого не доводилось вигадувати».

Знайти свого героя

Щороку Лариса їздила на Франкфуртський книжковий ярмарок, шукала, крім свого видавництва, додаткові контракти. Але згодом зрозуміла: виконувати чужі замовлення набагато складніше, ніж створювати щось своє. «Тебе постійно обмежують, - розповідає ілюстратор, - це набагато приємніше, коли ти малюєш для себе, тобі не вказують, хто і ким має бути, де стояти, куди дивитися, в якому стилі танцювати і як сміятися».

Лариса сіла і за одну ніч вигадала Соню - маленького, веселого павучка, який втік з дому, пройшов всі випробування, але повернувся до батьків. «Коли я створювала свого персонажа, зрозуміла, що про павучків завжди говорять з неприязню, а іноді страшенно бояться. Я сама ставлюсь до павуків з великою обережністю, але моя Соня добра і руда», - каже Лариса.

Вже в чорно-білому варіанті «Пригоді Соні» сподобались одному з видавництв. Так Лариса видала свої перші авторські 40 сторінок.

«У кого які какашки»

Ринок дитячої літератури в Німеччині надзвичайно насичений і конкурентний. Раніше були відомі дитячі автори, яких ілюстрували не менш відомі ілюстратори. Тепер знайти свій стиль і сподобатись мамам і дітям набагато складніше. «Але з’явилася ціла купа якихось фантастичних, страхітливих історій для дітей, - гортаючи свої «Пригоди…», розповідає Лариса, - Але більш за все мене смішить одна книжка, я навіть не знаю, як до неї ставитись. Вона називається: «У кого які какашки». Ось така дитяча книжка: як «какає» слон, як коза, як поросятко. Виявляється, про це також можна написати книжку. Є абсолютно абсурдні книги. Наприклад, проілюстрована книжка «Як користуватися дитині унітазом». Кожен обирає свого читача». Проте авторка переконана: класичні персонажі все одно ніколи не зійдуть з дитячих сторінок.

Щоб знайти новий контракт та просунути авторську книжку необхідно створити свій сайт в інтернеті, з’являтися на професійних форумах, нагадувати про себе у видавництвах та на виставках.

«Зараз я планую продовження пригод павучка Соні. Від видавництва поки що жодних побажань, але тут все залежить від автора. Пригоди наступного видання будуть не менш захопливими, аніж пригоди самої Соні», - запевняє Лариса Голік.

Автор: Олена Волкова

Редактор: Євген Тейзе