Нове життя старого зерна

Ділянки Ганса-Йоахима Борманна розташовані посеред лісу. Високі сосни захищають урожай від вітру. 75-річний Борманн давно на пенсії, але про відпочинок колишній фермер із Сілезії, що на німецько-польському кордоні, не думає. У гумових чоботах і синій спецівці він уважно перевіряє кожен колос – північнонімецького шампанського жита чи червоної саксонської пшениці. Обидва сорти давно зникли з німецьких полів.

«Це пшениця з вусиками, як у ячменя. Сьогодні її майже ніде не вирощують. А ми ще кілька років тому почали її вирощувати. Зародки ми отримали з Бранденбургу. Пшениця зовсім непогана. На нашому легкому ґрунті ми отримуємо хороший врожай, тобто займатися цим вигідно».

Бур’ян – це добре

Ґрунт у Сілезії піщаний і не підходить для сучасних сортів збіжжя. Тому зараз там вирощують старі стійки сорти, наприклад, шампанське жито. Старі сорти не потребують ані штучного добрива, ані хімічного захисту від шкідників. У результаті разом зі старими сортами зерна в полі знову ростуть рідкі бур’яни. Але знищувати їх ніхто не збирається.

Навпаки, бур’яни тут так би мовити, «бажані гості», адже в них живуть численні комахи й жуки, яких у свою чергу їдять птахи, наприклад, степові жайворонки. Тому у в місцевості Оберлаузіц було створено так званий «біосферний заповідник». Проектом опікується біолог Єва Леманн. Вона знає кожну рослину, що пробивається між колосків – від калача до маку.

Із кожним зниклим видом рослин зникають також і рідкісні тварини, каже Єва Леманн. Тому вона вважає важливим збереження диких рослин і старих сортів збіжжя.

Ренесанс забутих сортів

Шампанське жито, наприклад, справді походить із французької провінції Шампань і виростає до двох метрів заввишки. Такі гігантські, як за сучасними стандартами розміри, стали причиною відмови від цього сорту. Адже високі стебла ламаються і ускладнюють збирання врожаю.

А колись шампанське жито було улюбленим сортом на сході Німеччини. Його цінували за невибагливість. У колишній НДР цей сорт вирощували аж до 60-х років ХХ-го століття. Тепер старі сорти переживають ренесанс у так званих еко-фермерів, які не використовують хімічних засобів. Єва Леманн:

«Я переконана, що розмаїття рослин треба зберегти, оскільки серед усіх сортів збіжжя вирощуються лише високоврожайні. Можна вирощувати багато сортів, але реально використовують лише декілька. Це призводить до зубожіння на наших ланах. Крім того, розмаїття сортів важливе для людей, які мають алергію проти певних сортів зерна».

Старі сорти вважаються корисними з точку зору харчування. Організм людини їх краще засвоює. Скуштувати хліб чи булочки з шампанського жита можна буде вже восени. Кажуть, що вже й пекарню знайшли.

«Подивимося, яким буде врожай. Ми плануємо частину врожаю всіх сортів, які ми тут вирощуємо, знову використовувати для посівної. А частина піде на випічку. Перший хліб, сподіваємося, буде восени. Але треба ще зачекати.»

Пенсіонер Борманн, який разом із трьома колегами бере участь у проекті відродження старих сортів збіжжя у Сілезії, переконаний в успіху:

«Я займаюся цим, тому що це – невелика територія. Це не так важко, можна впоратися. Адже йдеться про збереження старих сортів!»

За матеріалами кореспондентів