«Кіт у мішку»

Кому ж з нас не доводилось забувати у трамваї парасольку, в потязі шарф, а в таксі улюблену іграшку дитини? Хто не губив ключі, гаманець і рукавички? Перша думка при раптово виявленій втраті речей – «Ох, яка ж я роззява!» Друга -  «Пощастить же ж комусь!» Утім, виявляється, не надто часто наші парасольки переходять у чужі руки. Бюро знахідок в німецьких містах, аеропортах і на транспортних підприємствах  переповнені загубленими речами і кілька разів на рік проводять торги, аби позбутись непотрібних речей.

Із бюро знахідок у міжнародному аеропорту Франкфурта, найбільшому в Німеччині, співпрацює сімейне підприємство Вендт (Wendt): мати Бірґіт і дві сестри – Марен та Майке. Вони продають з молотка все, що потрапляє в бюро знахідок і по закінченні певного строку не знаходить свого господаря: валізи і сумки, хокейні клюшки і лижі, комп'ютери і велосипеди, музичні інструменти, дитячі та інвалідні візки, вставні щелепи і навіть величезний катамаран. «Немає нічого такого, що б люди не губили, - говорять аукціоністи Вендт, – і немає нічого такого, що б не сходило з молотка».

Десята частина відсотка

20 вантажівок, повністю завантажених непотрібними речами, щодня отримує аукціонне товариство Вендт від авіакомпаній зі Star Alliance. Багато це чи мало? «В перерахунку на кількість пасажирів це, на диво, дуже мало», - пояснює одна із сестер-аукціоністок Майке. Щомісяця через аеропорт Франкфурта проходять п'ять мільйонів валіз та сумок, з них в бюро надходять 500 знахідок - це лише 0,01 відсотка.

Аукціони проводять в орендованих приміщеннях у різних частинах Німеччини. Малогабаритні лоти продаються поштучно: телефони, прикраси, годинники, ручки, фотоапарати, комп'ютери та інші дрібні речі, які неуважні пасажири забувать в залах очікування чи в салонах літаків. Найбільш цінні речі із загублених валіз конфісковує митна служба. Одяг знову запаковують у валізи, які згодом продають як один лот з усім їхнім вмістом. Покупець купує таку валізу, не знаючи, що у ній знаходиться. Коштує такий «кіт в мішку» щонайменше 50 євро. Не виставляють на продаж виявлені у валізах наркотики, зброю та вибухівку. Продукти харчування і вологі речі викидають у сміття, готівку перераховують на спеціальний рахунок.

Ліцензія на продаж

Аукціонне підприємство Вендт заснував батько Марен і Майке 30 років тому. Два роки тому Гайнц-Дитер пішов на пенсію. Торги тепер проводить Майке, яка отримала  ліцензію та звання присяжного аукціоніста з правом проведення публічних торгів. Лише ті, хто є кваліфікованим спеціалістом, мають право на продаж речей із бюро знахідок, які, за законом, не належать ні авіакомпанії, яка їх виявила, ні аукціонному бюро, яке спускає їх з молотка. «Коли можуть бути порушені права третіх сторін, необхідна добросовісність», - пояснює Ульф Лоренц з Федерального об'єднання аукціоністів Німеччини. Тож продавати речі із ломбардів і з конкурсного виробництва можуть тільки присяжні аукціоністи. Аби отримати це звання, потрібно мати практичний досвід роботи і здатність відразу визначати вартість, наприклад, прикраси або предмета мистецтва.

Здобути професію аукціоніста в Німеччині не можливо. Аукціоністами просто стають. За оцінкою Ульфа Лоренца, у Німеччині близько 400 аукціоністів. Більшість переймають цю справу від  своїх батьків, як це було у випадку з сестрами Вендт. Процедура отримання ліцензії відрізняється у кожній федеральній землі: десь потрібно скласти іспит, а десь просто заповнити анкету і сплатити адміністративний внесок.

Взяти учать в аукціонах можна безкоштовно, єдине, чого вимагають від покупця, - вказати свою домашню адресу. Кожен покупець отримує табличку з номером. У постійних клієнтів - свої постійні номери. Дехто ходить на аукціон, як на роботу - для них це бізнес. Один клієнт, пригадує Марен Вендт, певний час скуповував фотоапарати, а тепер закуповує комп'ютери. Інші купують все підряд, а потім збувають товар на онлайн-аукціонах.

Дешевше нікуди

За одну годину Майке Вендт встигає продати цілу сотню лотів. Аби прискорити процес, речі продають купками: 30 телефонів, наприклад, за 150 євро. Якщо  ніхто не підніме руки, стартова ціна знижується на півсотні. В результаті телефони продають за 250 євро. Одна з жінок у залі шепоче: «Можна було б і дешевше». Порожня дамська сумочка - мабуть, підробка - йде з молотка за 28 євро, неповна аудіо-книга із записом Корану - за 10 євро. Дитяче крісло продають за 3 євро - 54 центи з них потрапляють у кишеню родини Вендт.

Автори: Елла Володіна / Тетяна Русиняк
Редактор: Тетяна Бондаренко