Коментар: Так ми не впораємось
Перелік прорахунків та помилок у німецькій політиці щодо біженців стає дедалі довшим. Якщо минулого літа початок прийому шукачів притулку ще був якось пов'язаний з чимось шляхетним, ґрунтуючись на високоморальну почутті доброчинності, то вже зараз серед політиків Берліна панує паніка. Усі фракції Бундестагу, навіть включно з опозиційними Зеленими та Лівими, в один голос вимагають "цілковитої суворості правової держави", говорять про видворення з країни та більш жорстке законодавство. Але такими кроками можна досягти лише мінімуму, адже у правовій державі, де існує розподіл гілок влади, жоден суддя не дозволить політикам диктувати йому свою волю. А видворення з країни неможливе без попереднього судового рішення.
Головною проблемою лишається те, що федеральний уряд не контролює німецькі кордони. Тож до країни й надалі щодня прибуває багатотисячний потік біженців, яких не реєструють і яких ніхто не питає, звідки вони, власне, походять.
Адже невідомо, хто серед нас
На додачу німецький уряд, цілком очевидно, уникає питання, чи немає часом серед понад мільйона новоприбулих біженців терористів. У цьому плані урядовці опираються на підтримку більшості позитивно налаштованих апологетів мультикультуралізму у ЗМІ та серед політичного істеблішменту. Але самий лише невдалий теракт у Парижі, який планував арабський прихильник ІД, виказує слабке місце - ми не знаємо, хто перебуває в країні. Згаданий ісламіст упродовж певного часу був зареєстрований в одному з притулків для біженців у федеральній землі Північний Рейн-Вестфалія, сидів у одній з німецьких в'язниць і жонглював сімом різними іменами. І ми про це не знали.
Тим часом навіть останньому романтику мультикультуралізму зараз має бути зрозуміло, що масивний наплив молодих чоловіків з північноафрикансько-арабського світу загрожує внутрішньому миру в Німеччині. І це не тому, що їх усіх без розбору підозрюють у тероризмі та злочинній діяльності, а тому що величезна кількість новоприбулих лише погіршить почасти невдалу інтеграцію тих мігрантів, які раніше прибули до країни. Лише у математиці мінус помножений на мінус дає плюс.
Ми переживаємо зміну політично-емоційного клімату. Настрої населення у країні кардинально змінюються - і то напрочуд швидко. Відчуття, що тебе ошукали, отруює і без того збудженні панівні настрої на вулиці, у радах всіх рівнів та в політичному Берліні. Не лише в Кельні, але і в інших містах факти перекручувалися або замовчувалися. І всюди за гаслом: аби тільки не пов'язувати масові злочинні напади та напади сексистського характеру, що відбулися не лише в Кельні, з політикою федерального уряду щодо біженців. Цілком очевидно: острах видатися ксенофобами пересилив тривогу за втрату державою контролю над ситуацією. Поведінкова модель була завжди однаковою: те, чого не мало трапитися, просто не могло бути!
Непосильне завдання для чемпіонів з порядку
Новорічна ніч у Кельні побічно зачепила ще одну проблему: саме ми, німці, чемпіони світу з питань порядку, зазнаємо грандіозної поразки в організаційний питаннях. Ті, хто спостерігають за хаосом в Німеччині з Балкан, протирають від подиву очі через такий масштаб безпорадності. Сотні тисяч необроблених поданих заяв на отримання притулку, відсутність контролю на кордоні, жодної реєстрації. Натомість багато доброї волі, легковірності та наївної віри у те, що все добре скінчиться.
Вже давно зрозуміло, що щось має відбутися. Міністр з питань економічного співробітництва та розвитку Німеччини Ґерд Мюллер заявив про прибуття вже в середньостроковій перспективі від восьми до десяти мільйонів біженців. Він має знати, про що говорить, адже керує відомством, яке відає допомогою на розвиток і бачить, хто в Африці та Азії вже сидить на спакованих валізах. У політичному плані існування політичної концепції щодо біженців на рівні ЄС зараз неможливо собі уявити. Панує принцип зачинених дверей. Ніхто - байдуже, чи то Польща, чи Великобританія, чи Франція або Угорщина - нас не виручить і не допоможе. Нам доведеться впоратися самотужки. І починати нарешті треба з чесності перед самими собою. Ми взяли на себе забагато, і буде лише гірше, якщо притік біженців не сповільнити. Треба визначитись, що ми хочемо врятувати: Шенген, тобто принцип відкритих кордонів, чи унікальні для світу, притаманні лише Німеччині правила надання притулку. І те й інше врятувати не вийде.