Літня спека в Німеччині наразі сягає температур у понад 30 градусів. За таких обставин зазвичай мало хто думає про далеку зиму. Але літо 2022 року назвати "звичайним" важко. На сході Європи точиться війна. І той, хто її почав - російський диктатор, виходець зі спецслужб Володимир Путін, - веде підступну гру.
Окрім знищення України, у нього є й інші плани, а саме: посіяти розбрат у лавах так званого Заходу, тобто країн, які поважають такі цінності, як верховенство права, свободу думок, рівність і толерантність. Для такої людини як Путін, це немов червона ганчірка.
Гра з газовим вентилем
Тому, поки путінське військо поливає бомбами схід і південь України, сам він бореться з "недружніми" країнами Заходу за допомогою іншої своєї улюбленої зброї - природного газу.
Немов у прямо у нього на столі є вентилі, якими можна закрутити поставки газу то до Австрії, то до Італії. Значно менше російського газу йде до Західної Європи і через Україну. Покарав він вже і Німеччину: за найважливішим маршрутом поставок - газогоном "Північний потік - 1", що проходить дном Балтійського моря - до німецького Грайфсвальда не закачали навіть половини від звичайного обсягу газу. Причиною є буцімто якась нещасна турбіна.
Її невдовзі повернуть з ремонту з Канади, для чого спеціально навіть одним махом призупинять дію санкцій. Тоді й побачимо, чи відсутність турбіни була лише зручним приводом, щоб скоротити поставки газу. Німеччина з нетерпінням чекає на наступний четвер. Цього дня, як очікується, плановий ремонт газогону має бути завершений. Чи піде на захід газ після завершення ремонту - велике питання.
Читайте також: Як Євросоюз готується на випадок відключення російського газу
Шокуюча залежність Німеччини
Якщо газ перекриють, зима буде непростою. Адже сховища у Німеччині заповнені лише на 65 відсотків. Оскільки замінити російський газ у стислі терміни і за прийнятними цінами не вийде, на економіку країни чекають великі випробування. Саме на це і розраховує Путін: він перекриває кран, економіка різко падає і призводить до соціальної напруги. Це, за його задумом, має знизити готовність підтримувати Україну на Заході.
Весь фокус у тому, що модель економічного успіху Німеччини минулих десятиліть базувалася на імпорті дешевих енергоресурсів: нафти і газу з Росії. Того, хто це критикував, негайно затюкували. Згадаємо хоча б, наприклад, засідання Генасамблеї ООН у вересні 2018 року. Тодішній президент США - такий собі Дональд Трамп - змусив німців подивитися на себе у дзеркало. За його словами, Німеччина потрапить у повну залежність від російських енергоресурсів, якщо негайно не змінить курс. З боку німецької делегації ці слова зустріли лише усмішками й хитанням головою на знак незгоди.
Читайте також: Що буде, якщо Путін перекриє Німеччині газовий вентиль?
Сланцевий газ не такий і поганий?
Згодом, коли американці запровадили санкції проти компаній, які добудовували вже майже готовий газогін, у Німеччині обурювалися: вони думають лише про те, щоб продати нам свій сланцевий газ. Сьогодні же німецький міністр економіки буквально благає у Вашингтоні продати побільше цього газу. Зате коли мова заходить про те, що сланцевий газ можна видобувати і у Німеччині (а вже розвіданих запасів легко вистачить на два роки внутрішнього споживання), німці лише крутять носом. Ми ж, мовляв, не будемо псувати собі довкілля.
Схожа ситуація і з вугіллям, імпорт якого доводиться нарощувати, шукаючи альтернативних Росії постачальників. При цьому значна частка імпорту припадає на Колумбію, де вугілля видобувають у нерідко жахливих умовах. Псевдоморалізаторська дискусія точиться і довкола продовження термінів експлуатації трьох німецьких атомних електростанцій, які ще не встигли закрити. Німецька влада - і в Берліні, і на місцях - метушливо готує кризові плани на зиму, ЗМІ змагаються в конкурсах на найбільш загрозливий заголовок про наступну катастрофічну зиму, а в Кремлі сидить чоловік, який задоволено потирає руки. Новітня німецька політика значною мірою сама винна в ситуації, в якій опинилася країна. Швидко помилки минулих років виправити не вдасться. Це буде холодна зима.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.