У Варшаві відбулася конференція щодо врегулювання на Близькому Сході - польський уряд запропонував США як співорганізатору майданчик, який би Вашингтон не отримав деінде в Європі. З європейської точки зору це було помилкою, однак у Варшаві вважають інакше, ніж у Берліні або Брюсселі. Під час близькосхідної конференції мова повинна була йти про мир у даному регіоні. Однак урешті-решт ішлося таки про те, як сформувати альянс проти запеклого ворога - Ірану. Вже на початку конференції було зрозуміло, кому вона вигідна, а кому - на шкоду.
Присутні та відсутні
Спершу польські господарі радо зустрічали американських високопосадовців - віце-президент США Майк Пенс і держсекретар Майк Помпео прибули до Варшави. Менше захоплення викликав інший гість. Ізраїльський прем'єр-міністр Біньямін Нетаньяху розбив усі ілюзії, заявивши у відео-посланні на Twitter, що ціль зустрічі - "підготувати спільний альянс для війни з Іраном".
Позитивним моментом було те, що представники Ізраїлю та арабських країн уперше за кілька десятиліть сиділи за одним столом, аби обговорити ситуацію в регіоні та роль у ній Ірану. Значення цього не можна применшувати. Це наглядно демонструє, що прогрес можливий. Однак список відсутніх на конференції був набагато більш промовистим, ніж список учасників. Європейці не відправили до Варшави вагомих представників. Ірану, про якого мала йти мова, навіть не надіслали запрошення. Тоді як Росія й Туреччина його відхилили, провівши натомість альтернативну зустріч у Сочі за участі Ірану. Тож нові осі й альянси проявилися з усією чіткістю.
Занепокоєння викликає роль Туреччини. Анкарі краще сидіти за одним столом із Путіним, аніж із союзниками по НАТО. А це - поганий сигнал для миру на Близькому Сході. Можна з певністю припустити, що у Варшаві мова йшла не так про мир, як про владу і вплив у конфліктному регіоні. Але і в Європі теж.
Польський розрахунок
У цій складній ситуації Варшава хоч і докладала зусиль до того, аби залишатися нейтральною, однак для цього було вже запізно. Лише б не перетинати червоних ліній! Однак урешті-решт країна обпалилася саме чере цю суперечність. Бо якщо табори сформувалися настільки чітко, не можна бути одночасно і за, і проти.
Польський уряд переоцінив власні сили і дозволив собою маніпулювати. Спершу він з усіх сил запевняв, що конференція не є антиіранською ініціативою, аби потім спостерігати, як це вирішують інші: США. Раптом Польщі довелося примиритися із роллю американського субпідрядника у власній країні. Ця гірка пілюля неабияк шкодить іміджу країни.
Тиск зростатиме
Однак такий розвиток ситуації - частина розрахунку Варшави. З того часу, як Росія на прикладі України продемонструвала, на що вона здатна, політика Польщі все більше орієнтується на питання безпеки. Варшава хоче у найкоротший термін отримати постійну військову базу США на власній території із великою кількістю розмішених на ній солдатів. Чи справдиться розрахунок - стане зрозуміло вже навесні цього року. Саме тоді США планують оголосити, як саме збираються збільшити військову присутність у Східній Європі.
Якщо станеться так, як очікують у Польщі, тиск Вашингтона на Варшаву лише зростатиме. А разом з ним і ризик того, що розкол у Європі поглибиться. Слова Майка Пенса, який погрожував Берліну та іншим європейцям "позбавленням солідарності", якщо вони не вийдуть з ядерної угоди з Іраном, - не лише нахабні, але й небезпечні. Польщі варто знайти шлях для уникнення подальшого розколу в Європі. Адже серйозно в цьому і у Варшаві ніхто не зацікавлений.
Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції і Deutsche Welle загалом.