Колишній суперник Кличка бореться із смертельною хворобою

Зоран Вуджечич регулярно переглядає запис телетрансляції поєдинку 13 лютого 1999 року. Йому було 37 років, коли він вийшов на ринг проти лише 22-річного Володимира Кличка. Чорногорець стояв на одному з найвищих місць світового рейтингу, а юному талантові з України було потрібно відновити репутацію після першої прикрої поразки від Росса Пьюріті. Боксери випадково зустрілися ще перед боєм:

"Ми стоїмо біля входу в готель. Володимир виходить з бару. Я дивлюсь йому просто в очі. Він мені теж. Але потім відводить погляд і йде далі. Відчувалося, що він нервує. Я ж був розслаблений, бо знав життєві реалії. Мій двоюрідний брат сказав: ти дорого за це заплатиш".

Брат виявився правий

Двоюрідний брат виявився правий. Цей бій тривав менше хвилини. Кличко заніс свій кулак над Вуджечичем. Масивний чорногорець з фірмовою лисиною повалився на землю. Втім, сам він, на відміну від публіки, цьому зовсім не здивувався. По-перше, за кілька місяців перед поєдинком він переніс важку операцію, а по-друге:

"Перед боєм з Кличком, 5 лютого 1999 року, я отримав перші погані неврологічні аналізи. Симптомів хвороби тоді, однак, ще не було. Тим не менше, і після Кличка я боксував далі та перемагав. Навесні 2001-го після тренування я уперше відчув важкість у ногах. Ще після двох боїв я завершив свою кар’єру".

Боротьба з паралічем

Відтоді Зоран Вуджечич боровся проти паралічу ніг. Він тренувався, бігав та зрештою опинився в лікарні через знемогу. Фахівець з Белграда встановив діагноз - розсіяний склероз. Діагноз, який свідчив про особливо важке захворювання нервів, викликав у Вуджечича депресію. На цілих півроку в 2006-му Вуджечич зачинився в родинному будинку в Нікшичі та не міг пересуватися. Поки одного дня не захотів піти:

"Тут стояло ліжко. Я тримаюся за дверний косяк і роблю десять присідань. Після цього сідаю. Три хвилини паузи. І знову так ще 15 разів. Я хоч і не міг ходити, але в ногах було багато сили. Пригадую, якось уночі, коли я був наодинці, я зміг зробити три кроки. Лише три! І в мене було відчуття, наче я здолав найсильнішого боксера світу".

На плечах матері

Сьогодні Зоран Вуджечич може самостійно вставати й виходити надвір. Уздовж стін, не поспішаючи. Тоді повертає назад. Стара мати готує йому їжу та прибирає його кімнату. Вона ж піклується про другого сина в сусідній кімнаті, також хворого на розсіяний склероз. Можливо, причина невиліковної хвороби – у генах?

"Я багато читаю, дещо сам пишу. Я думаю над гарними речами, хорошими людьми, з якими познайомився. Сподіваюся, що з допомогою професійних лікарів знову зможу ходити. Але ліки я прописав собі сам. Тому що я цілком працездатний. Мої руки літають як снаряди".

При цьому Вуджечич раптово зі свистом викидає перед собою кулаки. Ця швидкість зробила його успішним боксером, який у 32 став професіоналом і 15 разів поспіль перемагав, поки переможну серію не зупинили Володимир Кличко та хвороба.

Написав Кличку і отримав відповідь

"Я написав Кличку листа. Йдеться про дорогий медикамент, який міг би допомогти мені знову нормально ходити. Тому що скільки в мене ще вистачить сил протистояти цій хворобі, я не уявляю".

Спогади про двобій у Штутгарті з найкращим боксером світу, як каже Зоран Вуджечич, надають йому сил. Коли ж українець, під час відвідин Чорногорії, навіть подзвонив своєму колишньому супернику, у Вуджечича з’явилися нові життєві сили. Тому замість старого відеозапису, він дивитиметься по телебаченню нового Кличка.

Автори: Філіп Славкович/ Захар Бутирський

Редактор: Володимир Медяний