Нова-стара цензура

Читачі новорічного випуску тижневика "Наньфань чжоумо" ("Південний тижневик") не знайшли в ньому нічого дивного. "Мрія – це наш обов'зок робити необхідне" – таким був заголовок передової статті, якою редакція вітала з Новим роком 10 лютого. При цьому в матеріалі цитувався голова Комуністичної партії КНР Сі Цзиньпін: "Велике відродження Китаю – давня велика мрія китайського народу". Таке можна часто зустріти в китайських газетах. Однак співробітники цього журналу були здивовані. Адже вони відправили на друк зовсім іншу статтю. Заголовок її був таким: "Китайська мрія – це уряд, який відповідає конституції". Оскільки підтекст цих слів не сподобався цензорам, вони замінили вночі цю статтю на іншу. Але редакція не захотіла миритися з такими діями та оголосила страйк проти жорсткої цензури.

Чи будуть зміни?

"Цензура в останні роки ставала дедалі більш злісною",- каже Deutsche Welle Чань Пінь, видавець китайського журналу для мігрантів iSun Affairs. Він знає не на словах, що відбувається в медіа-просторі Китаю. Чань був головним редактором "Наньфань Чжоумо", але його звільнили після публікації критичної статті. За словами журналіста, китайські органи влади дають редакціям детальні інструкції, про що можна повідомляти. Погрозами та санкціями вони намагаються перешкодити виходу критичних статей.

Чань не вірить, що з наступним поколінням китайського керівництва у цій системі щось зміниться. "За кордоном та у Китаї багато говорять про "переломний момент",- каже він. Однак справжніх ознак цього він не бачить. Новий керівник партії Сі Цзиньпінь натомість постійно наголошує, як це важливо, щоб комуністична партія зміцнювала свою владу – в тому числі за допомогою сили. "Якщо у Китаї і відбудуться зміни, то виходитимуть вони не від Сі Цзиньпіня та керівництва",- упевнений журналіст.

Позитивних тенденцій не видно

Міжнародна правозахисна організація "Репортери без кордонів" також не помітила тенденцій щодо послаблення цензури. "Ми спостерігаємо, як уряд стає дедалі більш нервозним",- наголошує Ульріке Ґруска, речниця організації. Останні два роки дії влади стали жорсткішими. Особливо у тематиці довкола зміни влади простір для журналістів звузився. Нині, за даними "Репортерів", у китайських в'язницях сидять 99 журналістів.

Тим не менше, в останні роки у китайців стало більше можливостей отримувати достовірну інформацію про стан справ у країні. Тому що, попри цензуру, журналістика у Китаї стає дедалі критичнішою. Починаючи з 90-х років державні видавництва стали перетворюватися на комерційні підприємства, що мусять боротись за читачів. Одна з можливостей для цього – пропонувати справжні журналістські матеріали, хоч і у межах цензури, але на її межі. "Найкращі журналістські розслідування останніх років робилися китайськими журналістами, які працюють за дуже жорстких умов",- розповідає Бернгард Барч, пекінський кореспондент кількох німецьких видань.

Журнал "Наньфань Чжоумо", співробітники якого оголосили протест проти новорічного випадку цензури, був від самого початку попереду в цьому розвитку.

Сім партійних босів стали "сімома гномами"

Цензурні заборони поширюються не лише на традиційні ЗМІ, але й на веб-ресурси та соціальні мережі. Проте завдяки спеціальним трюкам та фантазії користувачам вдається обходити ці перешкоди. "Китайські інтернет-користувачі, напевно, найрозумніші у світі",- каже Чань Пінь. Вони вигадують нові й нові кодові слова щодо гострих тем, розповідає видавець. Ці коди не потрапляють у поле зору інтернет-фільтрів, зате читачі здогадуються, про що йдеться. Наприклад, сім членів політбюро Комуністичної партії Китаю називають "сімома гномами". Крім того, у Китаї поширюються комп'ютерні програми для того, щоб ввести цензуру в оману.

Як пояснює Чань, китайські журналісти також добре натреновані в цьому, вони швидко ставлять новину в мережу, поки не відреагував цензор. Це мало наслідки: з 99 осіб, яких, за даними "Репортерів без кордонів", посадили за ґрати, 69 постраждали через матеріали, оприлюднені в інтернеті.