Еріксон: «Ринкові ціни вигідні Україні»

Deutsche Welle: Росія висуває Україні претенції у «крадіжках» газу і погрожує зверненням до міжнародного арбітражу. Наскільки перспективним Ви вважаєте таке звернення?

Фредрік Еріксон: Невідомо, що ж насправді сталося. Обидві сторони звинувачують одна одну, і я впевнений, що вони обидві робили помилки. Але невідомо, хто ж таки порушив угоди. Тож, якщо російська сторона хоче іти до суду, їй доведеться надавати документи, надавати докази на підтвердження того, чому вона звинувачує Україну. Тоді доведеться розкривати деталі контрактів, і я не думаю, що російська сторона цього хоче. Окрім цього, я вважаю, що у цій суперечці набагато більше йдеться про політику, ніж про комерцію.

Як Ви оцінюєте заяви «Газпрома» щодо ціни газу для України у 450 доларів? Скільки платять інші країни?

Цифра, що міститься у конфіденційних контрактах, між “Газпромом” та європейськими компаніями, мені невідома. Але ціна 450 доларів точно не є ринковою. Ринкові ціни значно, значно нижчі. Ми всі знаємо, що нині ціни на газ знижуються. Ціни на газ зазвичай повторюють шлях цін на нафту із інтервалом у кілька місяців. А ціни на нафту продовжують знижуватися. Принаймні, протягом наступних шести місяців теж саме відбуватиметься і з цінами на газ. Росія хоче мати контракт, який оснований на ціновому розвитку 2008 року, а не на прогнозах на 2009 рік. Але в цьому випадку час грає на руку Україні і вона має наполягати на тому, щоб платити ринкову ціну за газ, яка є набагато нижчою від того, що вимагає російська сторона.

Як Ви оцінюєте нинішнє протистояння у більш глобальному контексті міжнародних відносин?

Газ є геополітичним питанням сьогодні. А джерела газу та нафти зазвичай перебувають в руках авторитарних режимів. І політичні та економічні відносини із ними завжди є проблематичними. Бум цін на газ та нафту призвів до посилення авторитаризму у Росії. Паралельно із тим, як мешканці Росії вірили, що стандарти їхнього життя покращуються, керівництво Росії демонструвало їм, що здатне зайняти жорстку позицію по відношенню до інших країн. Москва відмовлялася виконувати міжнародні домовленості, почала війну із сусідньою країною. Але, я думаю, що через падіння цін на газ та нафту, тоталітарним режимам буде важко нині втілювати свої геополітичні плани. Зворотна сторона цієї медалі: інші країни можуть нині спробувати створити кращу структуру ринку щодо купівлі нафти і газу у тоталітарних держав. Я знаю, що економічна криза сильно вдарила і по таких державах, як Україна, але це створило можливість для вирішення певних проблем. Їх було складно вирішити, коли Путін та інші отримували вершки від газового та нафтового буму і використовували прибутки для проведення дуже дивних, підозрілих та сумнівних кампаній у Росії та за її кордонами.

В Україні поширена думка про те, що газовий конфлікт з Україною є продовженням нещодавнього військового конфлікту у Грузії. Наскільки імовірним Ви вважаєте силове протистояння у майбутньому?

Це складне запитання, зважаючи на те, що сталося у Грузії, та на російську політику щодо росіян, які мешкають в Україні. Я вважаю, що економічна криза протягом останніх шести місяців трохи приборкала російську агресивність та розчавила плани використання військових аргументів щодо України, якщо такі плани, звичайно, були. По-перше, Росія нині дуже зайнята тим, що намагається побороти економічну та фінансову кризу і в неї будуть проблеми із тим, щоб оплатити військову кампанію у іншій країні. Тож, я не думаю, що ця суперечка нині може бути використана як привід для початку війни. Але, я вважаю, що це є одним з сегментів довгого ланцюга. Адже Росія насправді не визнає незалежність України, не визнає, що Україна обрала інший шлях. Не виключено, що такі відносини призведуть до того, що у майбутньому Росія може використати військову силу, аби отримати від України те, що хоче.