1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Діоксини: універсальна отрута, яка присутня скрізь

Ганна Лук’янова18 березня 2006 р.

В єгипетських муміях не міститься жодної молекули діоксинів. У замороженому тілі чоловіка, який мешкав в Альпах понад 5000 років тому, теж не було виявлено слідів токсичної отрути. Діоксини – проблема індустріалізованого людства.

https://p.dw.com/p/APCp
"Сполана":серпнева повінь 2002-го
"Сполана":серпнева повінь 2002-гоФото: AP

Вони потрапляють у повітря з димарів хімічних підприємств, целюлозно-паперових фабрик, комбінатів кольорової металургії, а також при спалюванні сміття, деревини, листя й при палінні сигарети. Як тільки, навіть за незначного нагрівання, хлор вступає в контакт з органічними речовинами, утворюються найотруйніші з усіх відомих ксенобіотиків, тобто речовин промислового виробництва. «Убивча сила» діоксинів у 10.000 разів більша за ціаністий калій. Небезпечні для життя людини дози вимірюються в пікограмах – мільярдних частках міліграма. Цієї мікроскопічної кількості досить, щоб спричинити ракові або серцево-судинні захворювання, розлад імунної чи гормональної системи, імпотенцію тощо. За оцінкою Міжнародної комісії з діоксинів, універсальна клітинна отрута «загрожує цілісності людства як біологічного виду та екологічній рівновазі на планеті».

Іще тридцять років тому в Західній Європі про існування діоксинів знали хіба що фахівці. У червні 1976-го неподалік від Мілана на хімічному комбінаті стався вибух, унаслідок якого в повітря потрапили від одного до двох кілограмів ТХДД –тетрахлодібензодіоксину. Отруйна хмара білого пилу накрила й містечко Севезо. Частині населення довелося на кілька років полишити домівки. Жінкам, які на момент аварії виявилися вагітними, рекомендували зробити аборт. Понад 200 мешканців захворіли на хлоракне - особливо важку форму шкіряних висипок. Було знищено 75 000 хатніх тварин. На відновлення 1800 гектарів заражених ґрунтів знадобилися роки. Однак найзабрудненішим діоксинами місцем у Європі, на думку організації Greenpeace, є не італійське Севезо, а територія хімічного комбінату «Сполана», розташованого за двадцять кілометрів від Праги. Від 1965-го до 1968-го року на цьому соціалістичному підприємстві виробляли гербіцид, за своєю дією дуже схожий на дефоліант Agent Orange, що його американці застосовували під час війни у В’єтнамі для «знелистювання» лісів. Після того, як у 80-ох робітників раптом виявили симптоми отруєння діоксином, виробничий процес негайно зупинили, а три цехи комбінату нашвидкуруч закрили, полишивши там усе, як було. Лише десятиліттями пізніше над однією з будівель почали споруджувати бетонний саркофаг.

«Упродовж років отруйні речовини поступово просякали в довкілля. Концентрація діоксинів у самих цехах, звичайно, поступово зменшувалася, але тепер ми повинні знешкодити понад 20 000 тонн заражених ґрунтів», -

каже Джон Фейрвезер, технічний директор спільної британсько-французької фірми, яка працює над ліквідацією наслідків катастрофи. Підступність діоксинових відходів полягає в тому, що вони зберігають свою токсичність десятиліттями, випаровуються й поширюються на великі відстані повітрям та водою, а також накопичуються в ланцюгу живлення. У наші легені незначна кількість діоксинів потрапляє буквально з кожним вдихом. Завдяки сучасним фільтрам, вміст їх у викидах промислових підприємств можна суттєво зменшити, але досить покласти в комин чи піч вологі дрова, й насиченість повітря діоксинами зростає. А за нинішніх цін на нафту та газ до такого опалення повертається дедалі більше європейців. Однак головна загроза полягає в тому, що майже 95 відсотків діоксинових отрут ми отримуємо з їжею. «Проконтролювати всі товари, що надходять на споживчий ринок, неможливо, - каже співробітник міністерства охорони довкілля Нижньої Саксонії Гетц Ангальт. - Уміст діоксину в яйцях, наприклад, залежить не тільки від корму, а й від умов, у яких утримують птахів»:

«Ідеться про те, що будь-який непродуманий крок може потягти за собою наслідки. Так, на деяких птахофермах у Португалії почали посипати підлогу тирсою з деревини, зібраної в районах, де влітку горіли ліси. При пожежах, як відомо, утворюється дуже багато діоксинів. З тирси вони спочатку потрапили до яєць, а потім в організми людей, які з’їли їх.»

Ці повсякденні дози дуже далекі від смертельних, але діоксин має властивість накопичуватися в жирових клітинах, де він залишається на довгі роки. На думку експертів ООН, сьогодні велика частина населення вже перебуває в зоні ризику. За розрахунками американських фахівців, загальна кількість діоксинів, що їх ми отримуємо щодня, не повинна перевищувати 0,006 пікограма на кілограм ваги, бо інакше загроза захворіти на рак значно зростає. Всесвітня організація охорони здоров’я вважає, що небезпека починається з одного пікограма, тобто, з доз у тисячу разів більших. За даними Федерального інституту оцінки ризику, пересічний німець отримує за добу близько двох пікограмів отрути на кілограм ваги. При спробі знайти такі дані щодо України, склалося враження, що вони не лише недоступні широкому загалові, а й невідомі українським токсикологам. «Зрозуміло, що зараження довкілля діоксинами – це проблема державного рівня. Але певним чином захистити себе можуть і самі споживачі», - каже професор Андреас Гензель, співробітник Інституту оцінки ризику:

«Сьогодні ми знаємо, що джерелом діоксинів є передусім продукти харчування тваринного походження й, особливо, жири. Якщо замість м’яса, жирних сортів риби, виробів із незбираного молока вживати більше садовини та городини, ризик інтоксикації зменшуватиметься. У нашому хімічно забрудненому світові повністю ізолюватися від діоксинів, на жаль, неможливо. Добре, якщо нам вдасться принаймні не поповнювати запасів цієї отрути в організмі.»

За матеріалами німецької преси