1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Дивак Пікассо

15 січня 2006 р.

Пікассо є своєрідним символом всього 19-го сторіччя – митець, що пережив дві світові війни та періоди фашизму й комунізму. Однак для багатьох прихильників він також цікава, складна та неординарна особистість. Познайомитися із ним ближче можна на виставці “Пабло. Особисто Пікассо”, що проходить в Берліні.

https://p.dw.com/p/AP9m
Фото: Collection A&R Penrose

Взагалі краще пізнати Пікассо як митця, так і особистість можна в Парижі. Саме там Пікассо прожив більшу частину свого життя, там він став знаменитим та бажаним гостем паризьких салонів. Донині деякі паризькі ресторани та кафе не забувають нагадати відвідувачем, що колись їхнім завсідником був сам Пікассо. Є в Парижі й постійно діючий музей Пікасо. Тепер роботи з цієї галереї приїхали до німецької столиці і розмістилася в Новій Національній галереї Берліна. Але не тільки. Куратор виставки доктор Анґела Шнайдер тішиться, що деякі роботи Пікассо можна побачити тільки в Берліні, оскільки їх надали з приватних колекцій.

Ми зробили цілу ретроспективу і розбили її на різні періоди життя Пікассо. Кожен період його творчості пов’язаний з певним місцем, адресою, де художник творив. Ми починаємо з ранніх робіт, які він частково створив в Барселоні. Разом з тим перша кімната – це вже Париж, Монмартр. Там ще молодий Пікассо жив доволі скромно і навіть бідно.

В Парижі молодий Пікассо вивчає міжнародне мистецтво і з надзвичайною легкістю переймає різні стилі та мистецькі віяння. Крокуючи кімнатами галереї, у декого може скластися враження, що тут представлені картини кількох авторів. Після ранніх робіт та так званого “блакитного” та “рожевого” періоду, настає найбільш типовий для Пікассо період так званого кубізму. Його картини перетворюються на ребуси з геометричних форм, де своєрідним чином передані фактори величини, форми, маси. Для більшості зрозумілості Пікассо додає до картин газетні сторінки, сірникові коробки або відривки шпалер. Дивні абстракції для декого з відвідувачів служать великим джерелом натхнення. Наприклад, для тридцятирічної Сюрейнан, фотографа з Лондона.

Це дуже натхненно бути тут і спостерігати, як він робив мазки пензлем або які кольори він застосовував, які деталі. Він розбавляв кольори і трохи оголює лінії, за якими трохи можна простежити його роботу. Я думаю, відвідини цієї виставки – це чудовий спосіб отримати натхнення.

У післявоєнний час до Пікассо приходить справжнє визнання. До того ж він вперше одружується – з російською балериною Ольгою Хохловою. Сімейне життя трохи міняє стиль майстра і робить його більш фігуративним і сентиментальним. Чимало відвідувачів довше затримуються саме біля його портретів красуні Ольги та сина Поля. Особливо натхненно тлумачать картини Пікассо юні відвідувачі.

Ось це голуб куди дивиться? – Та він виглядає як шампіньйон, такий чудний!

Хоча юні відвідувачі ходять тільки до другого класу, про Пікассо вони чують не вперше. Для німецько-французької школи відвідини виставки Пікассо – моральний обов’язок, тому відкриття виставки в німецькій столиці особливо потішило вчительку Оеткерт Рамен. Тепер діти не посоромляться висловити власну думку про особистість Пікассо.

У нього ж була лисина! І він носив капелюха. А виглядав досить непогано, я вважаю. І ще він був старий. (вчителька продовжує) Він був дуже креативний, утім водночас залишався наївним. Він завжди залишався самовпевненим і знав, що своїм мистецтвом завжди може вразити людей.

Остання кімната галереї показує численні фотографії митця із різних періодів його життя. На них можна побачити безлад, який наводив Пікассо у своїх ательє, і водночас його самого у бездоганному смокінгу, а поряд щоразу іншу жінку, кожна з яких, ясна річ, була для майстра великим коханням. Анґела Шнайдер каже, що бути поряд із Пікассо було своєрідним викликом.

Він був дуже інтенсивний, до всього цікавий та водночас із важким характером і навіть трохи злісний. Він завжди випробовував своїх друзів та дружин. Як розповідала одна з його дружин Франсуаза, він інколи дарував якісь жахливі дешеві дрібнички-прикраси і дивився, хто це носитиме. Франсуаза носила, а тому отримала від нього потім чудову прикрасу. Так він тестував їхню солідарність. Треба було бути дуже сильним, щоб дружити з Пікассо.

Якщо дружити з майстром ймовірно було непросто, то знайомство з його роботами приносить саме задоволення. Це доводить кількість відвідувачів виставки – майже 170 тисяч прихильників творчості Пікассо. Ще кілька тижнів, і картини майстра повернуться до Парижа.

Наталія Фібріг