Нова глава ФРС

Сенат затвердив кандидатуру Джанет Йеллен на посаду глави Федеральної резервної системи США (ФРС), повідомляє у вівторок, 7 січня, інформаційна агенція dpa. Щоправда номінантку президента США Барака Обами на одну з найвпливовіших посад у країні та світі підтримали 56 сенаторів зі ста представників верхньої палати Конгресу США. Незважаючи на цей результат, Йеллен стане першою жінкою на чолі ФРС за майже 100-річну історію американського центробанку.

Таким чином, як зауважують оглядачі, світова політика отримала жіноче обличчя. Джанет Йеллен разом з очільницею Міжнародного валютного фонду Кристин Лагард та федеральною канцлеркою Німеччини Анґелою Меркель - "троє жінок, які рухать ринки", наголошує dpa.

На думку фахівців, такий висновок, з одного боку, правильний, однак таки не потрапляє в ціль. Так, ФРС визначає відсоткову ставку найважливішої валюти світу - долара США та суттєво впливає на те, скільки грошей обертається на ринку. Посада голови ФРС - вплив, поєднаний з великою відповідальністю.

Утім, з приходом Йеллен на посаду глави ФРС у політиці центробанку мало що зміниться. Експерти зараховують її до тих, хто в боротьбі з безробіттям надає перевагу політиці "дешевих грошей", а не валютній стабільності. Таким чином від неї слід чекати на продовження фінансової політики її попередника на посаді глави ФРС Бена Бернанке.

Все як і раніше

"Йеллен підтримує той курс, який ФРС впроваджує останніми роками, - каже Нільс Яннсен, експерт з питань кон'юнктури США в Інституті світової економіки міста Кіль. - Тож вона виступає за експансивну грошову політику, яка переважно фокусується на розвиткові ринку праці".

На відміну від колишнього центробанку Німеччини, завдання якого полягало в підтриманні стабільності німецької марки, а також від Європейського центрального банку, коло обов'язків ФРС є ширшим за підтримання стабільності грошової одиниці.

"ФРС має подвійний мандат, - пояснює Дитмар Ріґ, керуючий Німецько-американською торговою палатою у Нью-Йорку. - Вона повинна не тільки забезпечувати стабільність рівня цін, а й опікуватись зайнятістю населення". Нині рівень безробіття в США сягає 7,3 відсотка. Такий показник вважається для Америки зависоким, наголошує Ріґ. Тому, на його думку, найближчим мабутнім ФРС не змінюватиме свою грошову політику.

Утім, остаточну політику діяльності ФРС визначає не її голова, а члени її Федерального комітету відкритого ринку (FOMC). Семеро членів Ради керуючих ФРС та п'ятеро голів регіональних резервних банків (регіональних відділень ФРС) регулярно переглядають відсоткові ставки та ухвалюють рішення про придбання облігацій.

Джанет Йеллен має право голосу в цій структурі управління ФРС, починаючи від 2009-го року, - спочатку як віце-голова ФРС, а до того як голова регіонального резервного банку Сан-Франциско. У Федеральному комітеті відкритого ринку можна зустріти, як прихильників політики "дешевих грошей", так і противників такого курсу. "І критичні голоси лунають дедалі частіше, - каже Нільс Янссен з Інституту світової економіки. - Однак призначення Йеллен на посаду глави ФРС є чітким сигналом того, що відмова від політики "дешевих грошей" настане пізніше, ніж хотілося б критикам".

Головна мета - створення робочих місць

Тож і не дивно, що уже у жовтні 2013 року номінування Йеллен на посаду глави ФРС викликало позитивний ефект на фінансових ринках. Втім, не викликає сумнівів і той факт, що колись Йеллен доведеться змінювати курс грошової політики, каже Ґертруд Трауд, головний економіст земельного банку Гессена-Тюрингії. "Йеллен рухатиметься цим шляхом дуже обережно, аби не допустити охолодження кон'юнктури й не загальмувати створення нових робочих місць", - переконана Трауд.

Сумнівів у професійних здібностях Йеллен не виникає. Перед тим, як обійняти посаду економічного радника президента США Білла Клінтона, вона викладала в кількох престижних американських університетах. Після цього Йеллен понад десятиліття обіймала різні посади в структурах ФРС. 2010-го року Обама призначив її заступником глави американського центробанку. Джанет Йеллен одружена з Джорджем Акерлофом, лауреатом Нобелівської премії з економіки 2001-го року.