Дами в бутсах: жіночий футбол на піку популярності у Німеччині

Футбол споконвіку асоціюється з чоловіками, тому жінкам тут - не місце. Аргументація банальна, але діяла безвідмовно, чому футбол і досі в багатьох країнах світу має репутацію "суто чоловічого виду спорту". Жіночі ліги то створювали, то знову розформовували, причому вже за нових, демократичних часів. 30 липня 1955 року Німецька футбольна асоціація запровадила заборону на жіночий футбол.

15 років "у підпіллі"

"Це тоді було важким гріхом, коли дівчата із замашними грудями бігали по полю та ще й били по м'ячу,- розповідає Губерт Клессен, тодішній член правління Асоціації футболу ФРН. - Казали: цей спорт не для жінок, оскільки жінка ані фізично, ані психічно не годиться для борцівського спорту". Заборона протрималась 15 років - лише в 1970 році жінкам знову дозволили мати свою національну збірну.

Вперше жінки почали грати у футбол в Великобританії. Жіночу команду створила ще 1894 року в Лондоні двадцятирічна Нетті Ганібол. Вона розмістила в газеті рекламне оголошення, розшукуючи інших жінок, які хотіли б грати у футбол. Нетті отримала близько тридцяти позитивних відповідей і одразу ж створила футбольний клуб «Британські Леді».

Післявоєнна деградація

У команди не було суперника, тому «Британські Леді» розділилися на дві частини: Північний Лондон ( у червоному ) і Південний Лондон ( у світло-блакитному ). Спортивною формою тоді були просторі футболки та спортивні штани, наколінники та чоловічі кросівки. Композицію доповнювали шапочки з пумпончиками. Вже 23 березня 1895 року відбувся перший жіночий футбольний матч, і "північні" дівчата перемогли "південних" з рахунком 7:1. На гру прийшли подивитися 10 000 глядачів.

Після Першої світової війни в Англії та Америці жіночий футбол став занепадати - насамперед через обурення чоловічої половини населення. А от у Німеччині в 1930 році виник перший жіночий футбольний клуб. Проте в жіночого футболу не було жодного шансу вижити, на той час у Німеччині були дуже консервативні погляди на гендерну політику.

А це, виявляється, гарний вид спорту!

Німецький футбольний прорив відбувся аж у 1989 році, тоді німкені виграли чемпіонат Європи. "Це було вперше, коли півфінал та фінал чемпіонату з жіночого футболу в Німеччині транслювався в прямому ефірі. Всі побачили, що жіночий футбол, власне, дуже красивий вид спорту. А батьки перестали боятися віддавати своїх доньок до спортшкол учитись грі із м'ячем",- згадує журналіст Едуард Гоффманн, автор книжки "Жіночий футбол - об'єкт висміювання, ненависті, заборони".

Чемпіонат світу німецька жіноча збірна вперше виграла 2003 року, а володарем кубку Європи стала ще п’ять разів. Найбільшого успіху Німеччині принесла Бріджит Прінц, яка п`ять років поспіль була найкращою німецькою футболісткою року. У 2003 році їй навіть запропонували пограти в італійському чоловічому футбольному клубі, проте вона відмовилася.

Привабливість жіночого футболу постійно зростає

Рівень жіночої ліги в Німеччині постійно покращується. Хоча, як стверджує журналіст Едуард Гоффманн: "Національна збірна присутня в ЗМІ, натомість що стосуєтсья Бундесліги, то тут вже складніше, і є над чим працювати".

На деякі ігри приходить лише декілька сотень глядачів, в жіночих команд майже немає спонсорів. Далеко не кожна команда Бундесліги може похвалитися достатньою кількістю хороших гравців. На відміну від футболістів-чоловіків, для яких гра є професією, жінки переважно займаються футболом на рівні хобі. Тому зусиль їм доводиться докладати набагато більше, аби тренуватися належним чином і перемагати. Втім, фанам жіночого футболу в Німеччині випадає більше приводів порадіти виграним титулам. Якщо футболістам-чоловікам 2010 року вдалося стати лише бронзовими призерами ЧС у Південній Африці, то жінки є нині чемпіонами світу. У фіналі Ліги чемпіонів цього ж року, 22 травня, мюнхенська "Баварія" поступилась міланському "Інтернаціонале", за два дні перед цим жіноча команда "Турбіна" з Потсдама на мадридському полі здобула головний клубний трофей Європи.

Новий сезон у жіночій Бундеслізі стартував 15 серпня.

Автор: Наталія Мар'янчик, Сара Фаупель
Редактор: Захар Бутирський