Гамбург: культура на вулиці червоних ліхтарів

Гамбург – портове місто і його найвідоміша вулиця Репербан теж пов’язана з морем. Раніше там розтягували й сушили довгі корабельні канати, що німецькою називаються «Reepen». Звідти назва Reeperbahn, що розташована в припортовому районі Санкт-Паулі.

Сучасна Репербан – це в першу чергу дуже шумна вулиця. По дві смуги в кожен бік, потік машин тут не зменшується 24 години на добу. Але це не відштовхує туристів, які приходять, щоб відвідати численні яскраві магазини, бари й театри. Але в першу чергу їх цікавить секс.

«Дівчата стоять на вулиці з восьмої вечора до шостої ранку. Жодної хвилини раніше чи пізніше. Такий закон. За ними можна годинник виставляти. Лише настає восьма вечора, з’являються дівчата», -

розповідає Інгрід Зееле, один з найвідоміших у Гамбурзі екскурсоводів. Репербан, каже вона, неможливо собі уявити без проституції. Уже сотні років кохання за гроші приваблює моряків з суден, що заходять у порт.

Це лише «нічні метелики», що наполегливо пропонують секс за гроші чоловікам прямо на вулиці, а й численні борделі.

Секс – хоч і найвідоміший, але сьогодні вже не головний бізнес на Репербан, каже етнограф Марко Райес-Лоредо:

«Це, так би мовити, фасад, бо тут щодня, щовечора, щотижня відбувається шоу для 20 мільйонів туристів. Коли приходиш сюди у вихідний день, то немає вільного місяця. Люди приходять сюди, бо думають, що тут закони не писані й можна робити все, що заманеться: пити до нестями, бити пляшки на вулиці. Така собі велика вечірка. Думаю, що про район Санкт-Паулі можна сказати, що вночі це мегаполіс, а вдень – село».

Тим не менше, саме в Гамбурзі почалася кар’єра ч не найпопулярнішого гурту в світі – «ліверпульської четвірки». Марко Райес-Лоредо:

«Бітлз» почали свою міжнародну кар’єру саме тут. Так званий «гамбурзький саунд», який ще називають біт-музикою, сформувався тут і звідси поширився на весь світ».

Лише недавно в Гамбурзі вирішили скористатися бітловським минулим для реклами міста і створити площу «Бітлз». Історії успіхів і невдач – на Репербан їх удосталь. Наприклад, театр «Імперіал», побудований в 50-х роках минулого століття. Коли театр став збитковим, там відкрили найбільший на ті часи в Європі порно-кінозал. Але часи сексуальної революції минули і сьогодні в «Імперіалі» показують детективи.

Про деякі колись легендарні місця на Репербан знають лише екскурсоводи. Марко Райес-Лоредо:

«Золота ера Репербан – то були 20 роки ХХ століття. Тут були 60-70 театрів та розважальних закладів. Не секс-шопів, як зараз, а справжніх театрів. Скажімо «Алказар» - був палацом у стилі арт-деко з басейном і сценою. Сьогодні тут дешевий супермаркет і в це важко повірити».

В останні роки секс-індустрія переживає занепад. Борделі й секс-шопи поступово витісняють дискотеки й танц-клуби. Весною закрився найстаріший бордель Гамбурга – «Готель Луксор». «Справжній секс» перестав бути рентабельним, скаржиться власниця. Раніше в борделі працювали 12 жінок, а в останнім часом лише чотири. Раніше елітні проститутки могли заробити до 2 тисяч євро за ніч. Зараз дівчата можуть лише мріяти про такі суми. Натомість, скаржиться мадам Вальтрауд Мерер, на Репербан домінує молодь, яка прагне не сексу, а пива.

Відтік клієнтів змушує працівників секс-бізнесу шукати нові джерела доходу. Віднедавна один з іще діючих борделів, «Кафе Лаузен», запропонував нову послугу: кімнату на ніч, як у звичайному готелі. Він відомий тим, що тут бували світові «зірки», наприклад, Мік Джеггер.

За 49 євро можна переночувати в самому центрі «зони гріха», як називають Репербан. Власники «Кафе Лаузен» запевняють, що жодні звуки сексу гостей не турбуватимуть. Готельні кімнати відділені від решти борделю.

Повністю секс-індустрія навряд чи зникне з Репербан, бо це її невід’ємна історична частина. Без них Реперан перестане бути сам собою, каже голова муніципального департаменту Санкт-Паулі Маркус Шрайбер.

«Трохи бруду має залишитися. Навіть скло в будинках варто б спеціально зробити брудним, щоб Репербан не втратила своєї атмосфери».

За матеріалами кореспондентів