Барак Обама: на нього покладають надії

По всьому світі рішучий опонент війни в Іраку своєю харизмою та риторичними здібностями досягнув популярності, якої не знав жоден американський політик з часів Кеннеді. «Обама – це політик, заклики якого до кращого і більш справедливого світу звучать правдиво», - писав свого часу екс-міністр закордонних справ Німеччини Йошка Фішер. Обамі вірять мільйони американців ще й тому, що його життєвий шлях був таким мінливим і непередбачуваним, яким він є у більшості простих людей. Його батько приїхав до США з Кенії вчитися в університеті. Його мати – проста біла жінка з провінційного Канзасу. В юності Обама довший час прожив в Індонезії, куди його мати відправилася зі своїм другим чоловіком. Опоненти під час виборчої кампанії не раз натякали на суворе мусульманське виховання, яке дістав в юності Барак Обама. Однак виборці в історії про «ісламіста Обаму» не повірили. Потім молодий Обама жив із дідусем і бабусею на Гавайських островах, де пройшов крізь непрості пошуки себе. Як він написав у своїй автобіографічній книзі, яка розійшлася мільйонним накладом, у цей період в його житті «були і наркотики, і алкоголь і сексуальні витівки».

Взірцевий студент Гарварду

Потім в його житті настав поворотний момент: він вступив на правничий факультет Гарвардського університету. Закінчивши навчання із відзнакою, він став викладати у Чикаго і працював адвокатом у правозахисній організації. У ці часи він познайомився зі своєю майбутньою дружиною Мішель, з якою у нього двоє дітей.

Вісім років Обама пропрацював у Сенаті штату Іллінойс. 2005 року він став сенатором від цього штату у Вашингтоні. Свою президентську кампанію чорношкірий політик розпочинав як аутсайдер, але зрештою не залишив жодних шансів своїй внутрішньопартійній конкурентці Гілларі Клінтон. Обидва головних претенденти на президентську посаду від демократів проповідували зміни в країні, «новий початок». Але «новачку» Обамі повірили більше, ніж дружині екс-президента.

Ліберал лівого толку

Обама як ніхто знає, що таке пробиватися у житті, покладаючись лише на самого себе. Ставши президентом він ще раз довів, що «американська мрія» досяжна для кожного. Через його ліберальні погляди до нього прихильні фінансисти і промисловці. Утім, йому вірять насамперед прості люди за його соціальні обіцянки. Він здобув перемогу завдяки шпагату між слабкими і незахищеними та великими лобістами в економіці. Симпатії як серед бідних, так і серед заможних викликає насамперед його ініціатива збільшити державні інвестиції в освіту, зробити її більш доступною.

Зовнішня політика не грала у нинішніх виборах великої ролі. Єдине, що зрозуміло: американці більше не хочуть, щоби у світі на них дивилися як на імперіалістичну, цинічну супердержаву, яка не рахується з інтересами інших країн. Обама виступає за посилення ролі ООН у міжнародних відносинах, чого від американського президента не було чути ще з часів Джиммі Картера.