Андрій Курков: "Короткі оповідання - ризикований жанр"

Deutsche Welle: Пане Андрію, канадська письменниця Еліс Манро (Alice Munro), яка вважається однією з найвизначніших сучасних авторів коротких оповідань, 27 травня отримала міжнародну Букерівську премію з літератури. Ви були серед тих, хто визначав переможця. Як сталося, що українця включили до журі премії, якою нагороджують літературу англомовну або перекладену на англійську?

Андрій Курков: Ну, по-перше, журі відбирається за принципом, що письменник є знаним в усьому світі і видається теж англійською мовою, він має володіти вільно англійською мовою, щоб бути в змозі читати книжки. А книжок було багато, бо ця премія видається раз на два роки, і в довгому списку письменників, які були номіновані, було понад 70 осіб. Ну, а я дізнався випадково, що мене вибрали. У мене був авторський виступ у Вашингтоні, англійською мовою. Потім з'ясувалося, що мене перед тим розглядали. І прийшли представники оргкомітету Букерівської премії на мій виступ. І засвідчилися, що я їм підходжу.

- Ви тепер, виходить, вже не українсько-німецький, а українсько-німецько-британський літературний діяч?

- Ну, тоді можна й французьким назвати, тому що я голова французького журі "Русофоні" за кращі переклади з російської мови на французьку, і член журі премії Гоголя - це російсько-італійська премія (сміється).

- 25 червня в Дубліні Еліс Манро буде вручено премію обсягом 60 тисяч фунтів стерлінгів. 77-річну канадську письменницю називають однією з найсильніших оповідачок англо-саксонського світу, майстром коротких оповідань. Що Вас привабило в її оповіданнях?

- Через її оповідання можна зрозуміти все про життя в Канаді. Тому що вона пише не тільки про життя в тій місцевості, де вона живе. Вона є найвідомішим англомовним письменником Канади, поряд з Маргарет Етвуд (Margaret Atwood). Що дивує, їй 77 років, а вона досі експериментує, і в багатьох її оповіданнях є енергія фантазії дуже молодої людини. Вона раптом вставляє в реалістичне оповідання і містику, і елементи сюреалізму, і соціальний сюреалізм. На жаль, її книжок в українських книгарнях немає. Хоча її твори вже номінувалися і на Нобелівську премію.

- Короткі оповідання - це що, тренд в світовій літературі доби високих технологій, в яку ми живемо?

- Я б так не сказав, тому що жанр це дуже важкий з точки зору продажу книжок. Тому що люди не дуже охоче купують збірки оповідань, і дуже мало є письменників, які видають, книжка за книжкою, збірки оповідань. В Еліс Манро вже понад 20 книжок. У нас була в "короткому" списку також американська письменниця Джойс Керол Оутс (Joyce Carol Oates) , в якої є і романи, і оповідання. Був, страшно я його люблю, шотландський письменник Джеймс Келман (James Kelman), у якого є і оповідання, і романи. Звичайно, більшість номінованих були авторами романів. Оповідання – взагалі не традиція, не мода, а, навпаки, ризикований жанр.

- А романи?

- В одній Німеччині 18 000 нових книжок романів видається на рік. А в англо-саксонському світі, я думаю, мабуть, навіть більше. І роман залишається головним жанром в літературі. Була така теорія, що романи будуть тонші і тонші, але ось є приклад Паоло Коельйо, який називає свої маленькі повісті романами - "апгрейдінґ" повісті до звання роману. Зараз пишуться досить товсті романи. Я навіть здивувався, що американський письменник Еван Коннелл (Evan S. Connell), який був у "короткому списку", був автором двох десятків важких епічних романів. Я думав, що такі романи писалися в 20-ті чи 30-ті роки. Виявляється, пишуться і зараз, і не лише пишуться, а й екранізуються. За його романом-ділогією "Міссіс Брідж" і "Містер Брідж" був знятий американський фільм.

- Як би Ви пояснили, на що схожий стиль Манро? Багато хто в захваті від неперевершеного О'Генрі. Можна з ним провести аналогію?

- З будь-чим можна провести аналогію. Можна згадати і Бориса Віана (Boris Vian), хоч у нього такий сумний гумор і коротенькі оповідання, скоріше новели, а у Еліс Манро досить великі і за обсягом, і за глибиною оповідання, в яких береться якась реальна ситуація з реальними персонажами. Вона працює над діалогами так, як працюють в романах. І це додає ваги її оповіданням.

- Як Ви ставитеся до такого явища, як література в інтернеті? Адже в "павутинні" з'явилося чимало молодих цікавих авторів.

- Це можливість потрапити через інтернет в реальну літературу. Є приклади. В тій самій Росії молода письменниця Ірина Денежкіна (Ирина Денежкина) з Єкатеринбурга, тоді вона була 18-річною, просто вивісила в інтернеті кілька своїх оповідань, їх помітив видавець з Петербурга, видав книжку. Книжка стало шоком. Її переклали на 17 мов. Тобто, з інтернету вона потрапила в повноцінний літературний світ. Зараз є дуже багато цікавих сайтів, на яких молоді письменники вивішують свої оповідання, і я знаю видавців, які слідкують за цим, щоб бути першовідкривачами якогось письменника.

- У Вас є свій блог?

- Нема. Мені пропонували багато разів, але реально часу в мене не так багато. І пишу я менше, ніж хотілося б.

- Чому?

- Тому що дуже багато поїздок. Я за шість тижнів був в Америці, Франції, Італії, Англії. Було сім виступів по містах України і сольних, і разом з молодими письменниками. Забагато проектів і поїздок. Замість блогів, я пишу свої тексти, коли є час.

- Порадьте, на що звернути увагу поціновувачам Андрія Куркова з того, що вийшло в друк останнім часом чи готується до друку.

- Вийшла нова редакція роману "Нічний молочник". Сьогодні вийшла в видавництві "Країна мрій" український переклад роману "Добрий янгол смерті". Готується, але не закінчений ще маленький роман "Садовник із Очакова". І ще готую збірку казок.

Інтерв'ю: Захар Бутирський
Редактор: Леся Юрченко