1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Спроби білорусів самоорганізуватися: приклад Могильова

Олександр Бураков
21 серпня 2020 р.

У Могильові одразу дві ініціативи вирішили стати посередниками між владою і протестувальниками. Але останні про це не знають. Репортаж DW.

https://p.dw.com/p/3hFnG
Протести молоді в центрі Могильова, 18 серпня 2020 року
Протести молоді в центрі Могильова, 18 серпня 2020 рокуФото: DW/A. Burakov

У білоруському місті Могильові, починаючи з минулих вихідних, городяни щодня збираються на акції протесту біля міськвиконкому. Вимагати звіту влади перед народом виходить від однієї до трьох тисяч людей, про що ще пару місяців тому ніхто навіть не мріяв.

А минулої неділі, за різними оцінками, на вулиці вийшло від восьми до 15 тисяч осіб, що можна вважати рекордом для міста за час незалежності Білорусі. Проте, навіть попри таку кількість протестувальників, жодного центру ухвалення рішень у них досі немає.

Дисидент проти керівництва міста

Першим пред'явив претензії міській владі Могильова дисидент з тридцятирічним стажем Валадар Цурпанов, який самотужки захищає права людини. Маючи великий досвід вуличної боротьби, він пішов старим перевіреним шляхом. Під час недільної акції зібрав навколо себе максимально можливу кількість людей і запропонував проголосувати за його кандидатуру як офіційного переговорника з владою. Отримавши таким чином народний мандат, щоправда без будь-якої письмової фіксації, він склав "Резолюцію учасників мітингу протесту" з п'ятнадцяти вимог - від відставки диктатора Лукашенка до відновлення роботи інтернету.

Валадар Цурпанов (праворуч) пропонує учасникам протесту стати переговорником з владою
Валадар Цурпанов (праворуч) пропонує учасникам протесту стати переговорником з владоюФото: DW/A. Burakov

З цим документом він відправився на зустріч з керівництвом облвиконкому, і виявилося, що його тактика обрана вдало. Заяву з вимогою протестувальників прийняв особисто голова Могильовського облвиконкому Леонід Заєць в присутності свого заступника Валерія Малашка і голови міськвиконкому Володимира Цумарєва. "І на зустрічі вони, принаймні, не заперечували, що у них є свій штаб, керівником якого за статусом повинен бути Леонід Заєць", - зазначає Валадар Цурпанов. Таким чином, за його словами, стає зрозуміло, на кому лежить відповідальність за те, що відбувалося в місті.

Читайте також: Коментар: Ризикована, але правильна політика ЄС щодо Білорусі

Здавалося б, справа зроблена. Але є один нюанс - наступного дня люди, які зібралися на площі в Могильові, знову ставили собі питання, що робити і хто представлятиме їх на переговорах з владою. Про ініціативу Цурпанова мало хто був обізнаний, і в підсумку він визнав, що поки залишається один, оскільки протестувальники не розуміють політичного устрою країни.

Штаб №2 - Координаційна рада Могильовської області

17 серпня стало відомо, що в Мінську була створена Координаційна рада з трансферу влади. Могильовські активісти спробували створити щось подібне. Ядром об'єднання став лідер обласного відділення Об'єднаної громадянської партії (ОГП) і довірена особа Світлани Тихановської Володимир Шанцев.

Політик також є ветераном демократичного руху і провів, мабуть, найбільш насичену політичну кампанію. Щодня він учив волонтерів правильно заповнювати підписні листи, надав місце для зберігання аудіоапаратури, пояснював сенс статей Виборчого кодексу і проводив мітинги.

Довірена особа Світлани Тихановської Володимир Шанцев
Довірена особа Світлани Тихановської Володимир ШанцевФото: DW/A. Burakov

Два дні тому, розповідає Шанцев, створено Координаційну раду Могильовської області, до якої увійшли, за його висловом, "всі, кого знайшли" - а саме представники опозиційних політичних партій, які залишилися на плаву - ОГП, "Білоруського народного фронту" (БНФ), соціал-демократи Миколи Статкевича. Вже від імені цієї структури були подані заява в прокуратуру про розслідування злочинів міліції і вимога до місцевої телерадіокомпанії надати ефір.

Володимир Шанцев зазначає, що він - як і Цурпанов - заручившись підтримкою протестувальників, раніше подавав свої вимоги до влади. Їх було не так багато: визнати Світлану Тихановську президенткою і розслідувати випадки масового жорстокого побиття городян 10-11 серпня в спортзалі Ленінського РВВС.

Що робити далі протестувальникам у Білорусі?

Проте 18 серпня стало зрозуміло, що і ця ініціатива поки захлинулася. В цей день в місті пройшли два мітинги. На площі Леніна перед облвиконкомом місцева влада організувала акцію на підтримку чинного президента, на яку, не соромлячись, звозили автобусами бюджетників. А перед міськвиконкомом знову зібралися опоненти Лукашенка, і кількість протестувальників явно зросла у порівнянні з попередніми вечорами.

Щоб уникнути ексцесів, голова міськвиконкому Володимир Цумарєв звернувся до Шанцева з пропозицією провести санкціонований опозиційний мітинг біля Льодового палацу в декількох кілометрах від центру міста. Політик погодився з аргументами і підготував там майданчик для виступу всіх бажаючих.

Але демонстранти навідріз відмовилися йти від будівлі міськвиконкому. Більше того, коли Володимир Шанцев розповів про діалог з керівником міста, один з учасників протесту назвав його провокатором. В результаті Шанцев визнав, що ніяк не може вплинути на людей і попросив через охорону передати це голові міськвиконкому.

Читайте також: Коментар: Санкціями Лукашенка не налякати

Оглядач і координатор кампанії "Правозахисники за вільні вибори" Олексій Колчин зазначає, що масштабність акцій протесту в Могильові - міста на сході Білорусі - є трохи нижчою, ніж в західній частині країни. Але всупереч стереотипам, це не пов'язано, наприклад, з впливом сусідньої Росії. Причина протестів однакова для всіх регіонів: "Втомилися від Лукашенка".

На вулицю, продовжує правозахисник, стали виходити люди, у яких немає абсолютно жодного політичного досвіду. І вони постійно запитують, що потрібно робити далі, а кому адресовані ці питання - незрозуміло. Запит на лідерство явно є, але поки у представників "старої опозиції" не виходить, а нових яскравих постатей немає. Все залежатиме від здатності городян самоорганізуватися.