Прорив у дослідженні легастенії завдяки науковцям з Дрездена

Людям із легастенією, тобто з порушенням здатності читати й писати, складно розпізнавати звуки, впізнавати рими або слова, що починаються з однієї й тієї самої літери, вони плутають місцями букви й цифри. Діти-легастеніки роблять багато помилок у правописі, у них часто буває дуже нерозбірливий почерк. Величезних труднощів вони зазнають і під час читання текстів: читають монотонно й уривчасто, звуки не зливаються один з одним, часто "ковтаються" закінчення слів, а літери, склади або цілі слова опускаються, замінюються або додаються інші.

Легастенія є одним із найпоширеніших порушень здібностей до навчання і зачіпає мільйони дітей і дорослих по всьому світу - від п'яти до десяти відсотків населення. Лише в Німеччині, за даними німецького Федерального товариства легастенії та дискалькулії, легостеніків від трьох до восьми відсотків, тобто приблизно чотири-вісім мільйонів людей. Симптоми проявляються в ранньому віці і, згідно з дослідженнями, у хлопчиків це трапляється вдвічі-втричі частіше, ніж у дівчаток.

Легастенія не впливає на інтелект

Порушення здібностей читати і писати бувають різного ступеня, але часто залишаються на все життя, навіть попри практичні заняття. Легастенікам важко відтворити зміст прочитаного. Тому в дітей виникають труднощі в школі, особливо з тих предметів, де треба багато читати й писати: під час вивчення іноземних мов або математики, коли потрібно розв'язувати текстові задачі.

Але людям із розладом навичок читання і письма доводиться боротися не тільки з буквами, словами і реченнями. Перш за все, вони борються із забобонами. Протягом усього життя - у школі, на роботі та просто в повсякденному житті. Водночас подібні порушення нічого не свідчать про інтелект легастеніків, що довели такі видатні особистості, як Ейнштейн, Бетховен, Дарвін, Гемінґвей, Черчілль і багато інших, які теж мали подібні розлади.

Чому виникає легастенія

Причини легастенії до кінця не вивчені. Однак дослідники з Дрездена вперше змогли з'ясувати, що вона пов'язана зі змінами у функції та структурі певної частини головного мозку, так званого зорового таламуса. Він є ключовою областю, що з'єднує очі з корою головного мозку. Візуальна інформація, що надходить, обробляється у двох його окремих половинках з різними завданнями: у меншій розпізнаються рухи і зображення, що швидко змінюються, у більшій - обробляються переважно кольори. Він відіграє важливу роль у регулюванні рівня свідомості, процесів сну і неспання, концентрації уваги. При цьому зоровий таламус не просто розподіляє інформацію - у ньому сенсорні імпульси проходять первинну обробку, якісь сигнали відсікаються, а якісь посилюються. Однак його структури дуже важко дослідити за допомогою звичайної магнітно-резонансної томографії (МРТ), оскільки зоровий таламус розташований глибоко в мозку і має невеликі розміри. 

Однак за допомогою спеціальної системи МРТ в Інституті конгнітивістики та нейробіології Товариства імені Макса Планка в Лейпцигу зоровий таламус вдалося вивчити з раніше неможливою глибиною деталізації.

Що з'ясували німецькі вчені

Згідно з результатами, у легастеніків спостерігаються зміни у функції та структурі тієї частини зорового таламуса, яка чутлива до руху. Зміни особливо помітні у чоловіків. У дослідженні, опублікованому в журналі "Brain" ("Мозок"), узяли участь 25 осіб із легастенією і 24 представники контрольної групи.

Науковці говорять про прорив у вивченні цієї важливої ключової області. "Це відкриття прокладає шлях для подальших досліджень, спрямованих на більш глибоке розуміння механізмів мозку, що лежать в основі легастенії", - зазначає Катаріна фон Кріґштайн (Katharina von Kriegstein), професорка з когнітивної та клінічної нейробіології в Технічному університеті Дрездена.

Нові методи лікування

У перспективі цей прорив може також призвести до появи нових методів лікування, вважає Кріста Мюллер-Акст (Christa Müller-Axt), яка є науковою співробітницею кафедри когнітивної та клінічної нейробіології Технічного університету Дрездена. "Це може відкрити можливості для використання методів неінвазивної нейростимуляції як перспективного терапевтичного методу, що дає змогу стимулювати активність цих структур мозку і тим самим полегшувати деякі симптоми легастенії", - пояснила вона в інтерв'ю DW для подкасту Science Unscripted. При цьому вона зазначила, що для того, щоб розробити досить ефективні та стійкі терапевтичні методи, потрібен час. Однак головне, що відповідну ділянку мозку тепер виявлено: "Я думаю, що ми знайшли ту зону в мозку, яка безпосередньо пов'язана з порушеннями читання при легастенії. І якщо ми сконцентруємося на цій ділянці і зуміємо навчитися стимулювати її активність, це могло б справді допомогти людям у майбутньому".