На кого орієнтується опозиція в Білорусі - на Захід чи Росію? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 20.08.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

На кого орієнтується опозиція в Білорусі - на Захід чи Росію?

Протестувальники в Мінську не розмахують прапорами Євросоюзу, як це було під час Євромайдану в Києві 2014 року. І без президента Олександра Лукашенка Білорусь лишається проросійською країною.

Президенти Білорусі Олександр Лукашенко (л) та Росії Володимир Путін

Президенти Білорусі Олександр Лукашенко (л) та Росії Володимир Путін

Білорусь хоч і межує на заході з країнами-членами ЄС і НАТО Польщею, Литвою та Латвією, а на сході - з Росією, але буферною країною вона не є, каже Ґустав Ґрессель з Європейської ради закордонних справ (ECFR), дослідницького центру в Брюсселі. "Білорусь не нейтральна, як Швейцарія, Швеція чи Фінляндія", - каже він і нагадує, що Білорусь входить до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), в якій домінує Росія.

Читайте також: Коментар: Володимиру Путіну замало обіцянок Заходу щодо Білорусі

Крім Росії та Білорусі, до ОДКБ входять Вірменія, Казахстан, Киргизстан та Таджикистан. Саме цю організацію мав на увазі білоруський президент Олександр Лукашенко, коли минулими вихідними говорив про те, що біля західних кордонів Білорусі НАТО буцімто стягує війська. Після телефонної розмови з президентом Росії Володимиром Путіним останній заявив, що Росія стоятиме на боці білоруських союзників "у рамках договірних зобов'язань".

Закиди на адресу НАТО

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг одразу ж заперечив, що існує якась ротація військ НАТО, про що казав Лукашенко. За словами Столтенберга, Альянс не переводив до Литви чи Польщі жодних додаткових військових, натомість він оперує "суворо оборонно" та "готовий відбити будь-яку агресію проти країн НАТО". Після цього Лукашенко розпорядився провести військові навчання на західному кордоні Білорусі.

Кремль запевнив, що підтримає Білорусь у разі загрози ззовні

Кремль запевнив, що підтримає Білорусь у разі загрози ззовні

Ґустав Ґрессель припускає, що білоруський президент таким чином намагається намалювати загрозу ззовні, аби мотивувати Росію до військового втручання задля власної користі. "Але Путін не має планів цього робити. Поки Білорусь не переступить червоних ліній, себто залишатиметься учасницею угод про Союзну державу, економічну та військову співпрацю, Росія не втручатиметься", - каже експерт.

Без гарантій підтримки Лукашенка Кремлем

За оцінками Ґресселя, Росія не робить ставку на послабленого автократа Лукашенка, а на те, що Білорусь є і залишиться проросійською країною. Зміна влади не буде неприємністю для Кремля, якщо це не означатиме зміну вектору в напрямку Заходу - ЄС чи НАТО.

Читайте також: Саміт ЄС щодо Білорусі: тиск на Лукашенка посилюєтьсяЖ

Жодних ознак на якусь зміну зовнішньополітичного вектору в Білорусі поки що немає. Опозиція не висуває вимог на кшталт інтеграції Білорусі в ЄС. Опозиційна політикиня Марія Колеснікова сказала в інтерв'ю німецькій газеті Welt am Sonntag, що санкції, які ЄС хоче запровадити проти деяких відповідальних за придушення протестів, є радше контрапродуктивними. На її думку, санкції погіршать клімат переговорів між владою та опозицією. "Санкції запроваджують зарано", - сказала Колеснікова.

Дипломати ЄС у Брюсселі вже кілька днів як застерігають: не можна дати Росії бодай якийсь привід заявити про втручання ЄС у ситуацію в Білорусі. Голова Європейської Ради Шарль Мішель тому й сказав дипломатично, що люди в Білорусі мають право самі обирати своє керівництво, без загрози насильства.

Лукашенко час від часу заграє із Заходом, як тут під час візиту до Відня

Лукашенко час від часу заграє із Заходом, як тут під час візиту до Відня

Прямої вимоги відставки президента Лукашенка Мішель не висловлював. Так само і німецька канцлерка Анґела Меркель під час телефонної розмови з Володимиром Путіним у вівторок, 18 серпня, дійшла згоди щодо того, що не повинно бути "втручання ззовні" в ситуацію в Білорусі.

Порівняння з Україною недоречні

Російська армія в змозі окупувати Білорусь упродовж кількох днів, і це при тому що в країні немає великих російських військових баз. Але Кремль у такому сценарії не зацікавлений, вважає Ґустав Ґрессель.

Читайте також: Як у Німеччині сприймають протести в Білорусі та до чого готуються

Він каже, що Білорусь у жодному разі не можна порівнювати з Україною та ситуацією, що склалася на початку 2014 року, коли Росія анексувала Крим та дала поштовх війні на Донбасі. У Білорусі населення налаштоване радше проросійськи. Обидві країни є частинами Союзної держави. Тож для чого втручатися?

Проблематичним для Кремля радше є нестабільний курс загнаного в кут президента Олександра Лукашенка. Незадовго до виборів президента за його наказом були затримані 32 росіянина, яких він назвав членами ПВК Вагнера, що начебто мали завдання дестабілізувати ситуацію в Білорусі. Так само Лукашенко ніколи не погоджувався на будівництво великих військових баз у Росії, чого цілком бажає Кремль. Він завжди наполягав на незалежності Білорусі й навіть підтримує обережні стосунки з НАТО.

Затримані в Білорусі російські вагнерівці

Затримані в Білорусі російські "вагнерівці"

Білорусь бере участь у деяких програмах НАТО, йшлося навіть про можливі спільні навчання. Таке лавірування Лукашенка між таборами ЄС нагородив 2016 року тим, що зняв санкції проти керівної еліти в Білорусі.

Ставка на проросійського кандидата

Деякі оглядачі припускають, що Росія може зробити ставку на перемогу на потенційних нових виборах проросійського, але сучасного наступника Лукашенка. Таким кандидатом міг би бути Віктор Бабарико. Він був заарештований, коли намагався зареєструватися кандидатом у президенти. Раніше Бабарико керував білоруською "дочкою" російського "Газпрому". Він робить ставку на незалежність Білорусі від Заходу та Росії.

Україна не підходить як модель для ситуації в Білорусі. А Вірменія? Під час "оксамитової революції" у цій кавказькій республіці в квітні 2018 року проросійський глава уряду був замінений начебто орієнтованим на Захід політиком Ніколом Пашиняном. Кремль вичікував та спостерігав за ситуацією.

Зараз Вірменія далека від того, аби виходити з економічного чи військового союзів із Росією. А самого Пашиняна тим часом вважають радше другом Путіна, ніж ворогом.

Реклама