1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Захід не має піддаватися на шантаж

29 вересня 2022 р.

Мережа переповнена теоріями змови щодо причин пошкодження газогону "Північний потік". Але ж користь від цього - принаймні опосередковано - має лише Москва, вважає Міодраг Шоріч.

https://p.dw.com/p/4HWGw
Оглядач DW Міодраг Шоріч вважає диверсію проти "Північного потоку" актом шантажу з боку Москви
Оглядач DW Міодраг Шоріч вважає диверсію проти "Північного потоку" актом шантажу з боку МосквиФото: Jens Buettner/AP Photo/picture alliance

Кремль обурено відкидає звинувачення у тому, що за актом саботажу на балтійському газогоні стоїть Росія. Так само, як Путін заперечує, що Росія розпочала війну проти України. Або ж буцімто його країна не завдає ударів по житлових кварталах і цивільній інфраструктурі в Україні. Путін також назвав "маячнею" звинувачення у тому, що Росія використовує енергоносії як зброю. До того ж Путін і його міністр закордонних справ Лавров до останнього рішуче спростовували будь-які припущення про те, що планують напад на Україну, називаючи це зловмисними спекуляціями. Цими днями вони запевняють, що на псевдореферендумах на окупованій частині сходу і півдня України всі буцімто підтримують приєднання до Росії. Цей список брехні можна продовжувати.

Де ж поділася розслабленість росіян?

Коли ж тепер російська влада відкидає будь-яку відповідальність за "інциденти" у Балтійському морі, це вже ніхто не сприймає серйозно. Ця влада вже давно втратила рештки репутації чи авторитету. Залишився лише страх господарів Кремля втратити владу, зазнати очевидної поразки у війні з Україною і понести відповідальність за скоєні воєнні злочини. Цей страх видають істеричні крики і дикі погрози на адресу Заходу. Якщо Росія так впевнена у своїй перемозі проти цивілізованого світу: чому б тоді не розслабитися?

На полі бою все йде не так, як планувала Москва. Навпаки. Маленька у порівнянні з російською, але високомотивована українська армія дає жару. Це відбувається на очах всього світу. Зокрема, за подіями стежить і Китай. Як наслідок, міжнародний авторитет Путіна зазнав непоправних втрат: якщо українські вояки сильніші за росіян, то що вже казати про Китай та хоч би навіть Туреччину або якусь іншу країну. Багаторічне прагнення Путіна бути в очах світу на рівних зі США, принаймні у військовому плані, розчинилося в українському повітрі.

Спеціальний кореспондент і оглядач DW Міодраг Шоріч
Спеціальний кореспондент і оглядач DW Міодраг Шоріч

Кому це вигідно?

Щоб розібратися більш детально в обставинах цього акту саботажу проти газогону, потрібен не один тиждень. Тож поки лишається лише припускати. Кому вигідна ця диверсія? Точно не Європі. Але і не США. Адже американці досягли свого, коли Путін напав на Україну: "Північний потік-2" з трансатлантичного яблука розбрату перетворився на купу металобрухту на дні Балтійського моря.

Тепер Європа докладає максимальних зусиль, щоби скоротити імпорт енергоносіїв з Росії - за можливістю до нуля. Попри деякі початкові труднощі зрештою європейцям це таки вдасться. З точки зору економіки, за це доведеться заплатити високу ціну. Добробут європейців потерпатиме, але вони впораються.

Росія не виробляє нічого конкурентного

А для Москви все виглядає ще гірше. Росія живе за рахунок продажу сировини, важливим покупцем якої дотепер була Європа. За що житимуть росіяни, коли Захід більше не купуватиме нафту, газ, золото, нікель та інші ресурси - навіть якщо вони будуть дешевшими за ринкові ціни? Росія не виробляє нічого, що купували би за кордоном. Влада на чолі з Путіним за 20 років довела, що неспроможна модернізувати економіку.

Після цієї зими економічні перспективи Росії невтішні: Європа купуватиме зріджений газ у США, Норвегії, Катарі та інших країнах. Нафта є у Північній Африці і в багатьох арабських країнах. Оголошена Москвою переорієнтація на азійські ринки триватиме не одне десятиліття. Не треба бути пророком, аби вже нині передбачити, що і ця мета російського керівництва є примарою.

Читайте також: Аварія на "Північних потоках": все вказує на саботаж, але хто за ним стоїть?

Шантаж як вихід

То що ж робити? Знову намагатися шантажувати Захід! Тепер, за підозрою, Росія могла атакувати власні "газпромівські" газогони. А меседж на адресу Європи такий: наступного разу можемо вдарити по газогону з Норвегії до Польщі або ж з Африки до Італії - куди лише можуть дістати російські підводні човни!

Зрештою, однак, Захід не має права і не буде піддаватися на шантаж. НАТО не є безпорадним. Необхідність захищати об'єкти критичної інфраструктури є ще однією причиною нарешті збільшити оборонні бюджети країн Заходу. Зокрема і для того, аби їхні військові кораблі могли би активніше демонструвати присутність у Балтійському морі, у Північній Атлантиці і у Чорному морі.

Витоки з "Північного потоку" - диверсія на користь Росії?