Коментар: Байден вивів Путіна з міжнародної ізоляції | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 17.06.2021
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Світ

Коментар: Байден вивів Путіна з міжнародної ізоляції

Кремль пішов рівно на ті поступки Америці, на які був готовий піти задовго до женевського саміту, вважає Костянтин Еггерт.

Президент США Джо Байден

Президент США Джо Байден

Ніхто не згадує сьогодні про американську в'язницю на базі Гуантанамо на Кубі. Ніхто, крім Володимира Путіна. Його пресконференцію після завершення зустрічі з президентом США Джо Байденом у Женеві можна було б назвати "Згадати все-2". На ній він знову пригадав Америці всі її гріхи - вторгнення в Ірак, покинутий Афганістан і, звичайно ж, "державний переворот" в Україні 2014 року.

Читайте також: Женевське потепління: підсумки саміту Путіна і Байдена

Поступки Путіна в Женеві були передбачуваними

Крім того, Путін вправно порівняв прихильників Олексія Навального (якого, як і раніше, не можна назвати на ім'я) і з правими, що вдерлися до Капітолія в січні, і з крайньолівими, які використовують гасла руху Black Lives Matter. Це для того, щоб не залишити без поживи для роздумів усіх його шанувальників в Америці - від расистів із прапорами Конфедерації на бамперах до метальників "коктейлів Молотова" з лав "Антифа". На пресконференції у віллі Ла-Гранж російський лідер буквально випромінював оптимізм.

Переговори із Джо Байденом на березі Женевського озера за три з половиною години вивели його режим з міжнародної ізоляції. Більше того, те, що Байден приїхав на саміт, заручившись підтримкою європейських союзників, парадоксальним чином дає зелене світло численним "прихильникам Путіна" у Європейському Союзі, аби вишикуватися в чергу до воріт президентської дачі в Ново-Огарьово. Адже якщо лідеру вільного світу не соромно особисто спілкуватися з її мешканцем, то їм теж дозволено.

Костянтин Еггерт

Костянтин Еггерт

Коли на пресконференції Путін говорив про Байдена, то часто переходив на перебільшено-поважний тон - один з найбільш характерних способів висловити неповагу в публічному виступі. Думаю, справа не тільки в бажанні догодити домашній аудиторії, а й у щирому задоволенні результатами зустрічі. Крім домашньої заготовки президентських команд - повернення послів двох країн - він зробив Байдену передбачувані поступки. Швидше за все, найближчим часом випустять на свободу і обміняють на громадян Росії американців Пола Вілана і Тревора Ріда. Може, випустять з-під домашнього арешту банкіра Майкла Калві. Крім того, на якийсь час, мабуть, припиняться хакерські атаки проти США - для цього Володимиру Володимировичу достатньо зробити один телефонний дзвінок своїм "фахівцям" з ГРУ. Путін, безсумнівно, розумів, що кібербезпека - головна для Байдена тема з точки зору внутрішньої американської політики. Він не дарма нагнітав ситуацію протягом останніх місяців, щоб тепер зробити передбачуваний крок назустріч американському колезі та знизити напруженість.

Білий дім фактично визнав: режим Путіна - це надовго

В обмін він отримав не тільки вихід з міжнародної ізоляції, але й переговори про дуже широко розтлумачену "стратегічну стабільність", до якої належатиме не тільки новий договір про скорочення й обмеження стратегічних наступальних озброєнь та інші питання ядерного роззброєння, а й кібербезпека та непоширення зброї масового знищення. Діалог і підготовка різноманітних документів на ці теми можуть тривати роками. Таким чином, хоч і побічно, Білий дім фактично визнав: режим Путіна - це надовго. За таке Кремль буде готовий віддати американцям не одного хакера.

Крім того, в Москві не могли не звернути увагу на рішення Білого дому зняти санкції з декількох іранських функціонерів і компаній. Адміністрація Байдена готується повернути Америку до договору щодо іранської ядерної програми. Путін їй тут потрібен як партнер. В обмін він, швидше за все, захоче, щоб у Вашингтоні вели більш гнучку лінію щодо режиму сирійського президента Башара Асада.

Команда Байдена припустилася концептуальної помилки

Байден приїхав на саміт блискуче підготовлений, у цьому немає жодних сумнівів. Але він і його команда, схоже, припустилися концептуальної помилки. Вони все ж вирішили вести справи з Кремлем у стилі "холодної війни", так, наче якби їхніми партнерами були Леонід Брежнєв чи Михайло Горбачов. Мовляв, любові не просимо, просимо передбачуваності. Перед самітом я вже писав: проблема цього підходу в тому, що сьогоднішня Росія - не СРСР, а Путін і його оточення - не політбюро ЦК КПРС. Путін захищає не тільки національні інтереси країни (як це робили кремлівські старці моєї юності), але і власні, плюс гігантські активи російської правлячої верхівки. За цих умов вимагати від Путіна стабільності й передбачуваності можна тільки, давши йому і його режиму тверду гарантію недоторканності і неформально віддавши під контроль Москви Україну, Грузію та Молдову - ці об'єкти імперських мрій, які настільки важливі для підтримання лояльності "путінської більшості" в самій Росії.

Таких гарантій російському президентові ніхто не дасть. Але й радикальних кроків щодо інтеграції країн пострадянського простору до західної спільноти також ніхто не зробить. І якщо в Білому домі думали, що заключне комюніке останнього саміту НАТО, в якому Україна згадується 25 разів, змусить Кремль задуматися, то це ще одна помилка. На тій самій пресконференції в Женеві Путін ясно дав зрозуміти: членство України в НАТО - не тема. Байден, який виступав після нього, на ці слова російського лідера ніяк не відреагував. Це лише зміцнить російське керівництво в переконанні - "Ялта-2" можлива, потрібно просто стояти на своєму. Як і в усьому іншому.

Коментар висловлює особисту думку автора. Вона може не збігатися з думкою української редакції та Deutsche Welle загалом.

Дивитись відео 07:40

"Північний потік-2": США "зливають" інтереси України в трубу?

DW.COM

Аудіо й відео до теми