Cад та город: нова хвиля популярності в Німеччині на тлі пандемії | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 03.07.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Cад та город: нова хвиля популярності в Німеччині на тлі пандемії

Пандемія коронавірусу нагадала німцям про популярне в Німеччині хобі - садівництво та городництво. Й багато хто вийшов у сад. Навіть ті, в кого немає дачі.

Хай то озеленений балкон, доглянута (і навіть запущена) садова ділянка або звичайна клумба перед багатоквартирним будинком - усім раптом захотілося усамітнення з природою. Садівництво - це тепер щось на кшталт повсюдного захоплення кулінарією, вважає блогерка з Берліна Каролін Енґверт (Carolin Engwert). У кризові часи потяг до зелені, до природи, схоже, виріс у рази, стверджує авторка блогу про садівництво Hauptstadtgarten.de, популярної платформи для обміну досвідом, ідеями та нововведеннями. За словами Енґверт, кількість читачів її блогу з початку пандемії зросла з 30 тисяч до 120 тисяч.

Тим, у кого є сад-город, пережити період карантинних обмежень значно легше, вважає історикиня Анке Шміц (Anke Schmitz) з Оффенбаха, посилаючись на відгуки читачів свого блогу. Наприклад, Конні та Мальте, батьки трьох дітей, написали, що тільки тепер нарешті зрозуміли, яке це щастя - мати садову ділянку, яка їм взагалі-то вже пару років належить. А Андреас із Бохума запевняє, що догляд за грядками, хай навіть і в громадському міському саду, для нього - справжня втіха, можливість вирватися з-під  "ізоляційного ковпака" та поспілкуватися (звісно, на відстані!) із сусідами.    

Статусний символ і… трудотерапія

350 квадратних метрів - такою є площа садової ділянки у терапевта Андреаса Ніпеля (Andreas Niepel) з Гаттінгена. Колись за захоплення роботою в саду доводилося ледь не виправдовуватися, а тепер воно стало навіть якимсь статусним символом, причиною всезагальної заздрості, підкреслює терапевт, який працює в галузі неврологічної реабілітації. Його спеціалізація - садова терапія.

"Усі ми - діти природи, яких тягне до її витоків", - вважає Ніпель. Тому в такі нестабільні часи, як у період карантину, неможливість безперешкодного спілкування з природою сприймається людьми особливо важко, пояснює він. Його досвід демонструє, що в кризові часи люди найчастіше йдуть не до церкви, а саме на лоно природи. Мабуть, там можна набагато швидше здобути душевний спокій, відчути умиротворення, підкреслює Ніпель.

Найкраще місце, де тепер, в часи пандемії, можна відчути себе справді щасливим - це садова ділянка, стверджує й голова Федеральної спілки садівників-любителів (Bundesverbands Deutscher Gartenfreunde) Штефан Ґрундай (Stefan Grundei). За його словами, попит на оренду дачних ділянок (їх у Німеччині називають "шреберґартен" - Schrebergarten) з моменту запровадження карантинних обмежень подвоївся, а в великих містах - в Берліні, Гамбургу чи Мюнхені - зріс майже вчетверо.

У саду можна на деякий час забути про переживання та страхи. Знайомі з дитинства аромати квітів та трав, смак власноруч вирощених овочів - редиски, цибулі, моркви чи помідорів - нагадує про щасливі миттєвості, допомагає налаштувати на більш оптимістичний настрій, будувати плани на майбутнє, пояснює спеціаліст з ландшафтної архітектури Маріанне Ґененґер-Гайн (Marianne Genenger-Hein), яка очолює Федеральну спілку садівників-любителів землі Північний Рейн - Вестфалія. Головне - не варто впадати у відчай, якщо шкідники встигли побувати на грядках до врожаю, заспокоює вона.

Берлінська блогерка Каролін Енґверт

Берлінська блогерка Каролін Енґверт

Редиска, басейн і батут

Але не тільки клумби та грядки на власній садовій ділянці можуть бути корисними для відновлення душевної рівноваги. Надувні басейни, батути чи гамак - чудова можливість, як для дітей, так і для дорослих, змінити обстановку, влаштувати собі справжню відпустку та зарядитися "зеленим" позитивом на природі чи організувати "наукову" експедицію (наодинці чи цілою родиною): поспостерігати за життям рослин, комах, птахів чи їжачка, який вийшов на вечірнє полювання.

Тим, хто серйозно вирішив додати до свого раціону власноруч вирощені овочі та фрукти, зовсім не обов'язково мати власну ділянку. Можна вирушити до одного з міських громадських садів (німецькою Gemeinschaftsgarten), взяти участь у черговому городницькому експерименті. Наприклад, виростити не тільки картоплю чи гарбуза, але й гриби, як пропонує ініціаторка створення міських громадських садів у Роттвайлі Ютта Штеффенс (Jutta Steffens).

Просто посеред міста, на грядках та в парниках, споруджених частково зі старих ящиків та дерев'яних палет, кожен охочий може спробувати себе в ролі садівника, запропонувати нову ідею, пояснює Штеффенс. Взимку пеньки колишніх фруктових дерев "прищепили" спеціальним субстратом (порошок з міцелієм), тепер лишається тільки дочекатися, коли грибниці почнуть приносити врожай, сподівається активістка.

"Балконія" та сад "для всіх"

Вихід на природу є у й власників балконів. Навіть на маленькому балконі можна вирощувати практично все, стверджує авторка блогу bio-balkon.de Бірґіт Шаттлінґ (Birgit Schattling). Можливо, таким чином вдається задовольняти природне бажання "творити", відзначає популярна блогерка. А обмін досвідом позитивно впливає на врожай.

Наприклад, для покращення якості землі в горщиках балконні екосадівники успішно використовують кавову гущу, яєчну шкаралупу та навіть відрізане після стрижки волосся. Чудовим добривом, як з'ясувалось, є й зношені до дір вовняні шкарпетки: їх краще класти на дно горщика чи ящика, радить Шаттлінґ. Під час карантину, коли спеціальні крамниці були зачинені, горщики для розсади винахідливі садівники робили з газет, знайшовши в інтернеті інструкцію з орігамі. Землю ж (її просто так копати в лісі або на пустищі в Німеччині заборонено) дехто збирав у міських парках - на земляні гірки, вириті кротами посеред газонів, загальна заборона не поширюється.

"Цього року я сподіваюся на добрий врожай", - вказує Бріґітте Віттеманн (Brigitte Wittemann) з Рефрата на деревце в горщику, всипане маленькими поки що яблуками. Ось уже багато років власниця розкішної лоджії із задоволенням вирощує в горщиках та ящиках пряні трави, салат, цибулю, часник, помідори, перець. Є в неї й виноградна лоза, і лавровий кущ, і лимонне деревце, не кажучи вже про багаторічні кущі, трави та квіти. Дзижчать джмелі та бджоли, літають метелики… Тут її оаза, зізнається Віттеманн. 

"Я дуже співчуваю тим, хто позбавлений такої можливості, в кого нема ні саду, ні балкона", - каже вона в інтерв'ю DW. І як це радісно, що є співчутливі сусіди, додає вона. Нещодавно, прогулюючись вулицями міста, Віттеманн побачила нарядну лаву, встановлену в доглянутому палісаднику одного із сусідніх будинків. На табличці біля ослону було написано: "У вас нема свого саду? Присядьте, відпочиньте і відчуйте себе так, наче ви у власному садку".

Реклама