50 років бундесверу

Усе почалося з однієї казарми в Бонні. 7 червня 1955 року там було засновано Міністерство оборони Федеративної Республіки Німеччина. Через десять років після поразки в Другій світовій війні й демілітаризації Німеччина знову почала нарощувати військові м”язи. Сьогодні ніхто не сумнівається, що ФРН потрібна власна армія, але 50 років тому противників такого кроку було багато. Пам”ять про війну ще була свіжою. Знову одягти німців у військову форму – для багатьох це було табу. Ось як визначив проблему перший міністр оборони ФРН Теодор Бланк:

„Перед нами нове й складне завдання. Ми повинні „з нуля” створювати збройні сили, не маючи жодної військової бази. До того ж ми створюємо їх у країні, що несе тягар жахливого минулого, у країні з молодою демократією, яка ще повинна завоювати прихильність власного народу.”

Противники озброєння, у першу чергу опозиційні тоді соціал-демократи, аргументували свою позицію не тільки трагічним досвідом німецької армії у двох світових війнах. Вони припускали, що створення регулярної армії в Західній Німеччині стане викликом Радянському Союзу. А це поховає надію на швидке об”єднання з Німецькою Демократичною Республікою.

Отже, 1955 року ФРН почала створювати свої Збройні сили, які дістали назву „бундесвер” на противагу нацистському вермахту. 7 червня вважається формальною датою, просто в цей день одна оборонна структура отримала статус міністерства. Справжнім „днем народження” бундесверу стало 12 листопада 1955 року. Тоді перші рекрути отримали посвідчення. Отже, головне свято в німецьких вояків ще попереду.

Особливість німецької армії полягає в тому, що вона має статус парламентської. Згідно з конституцією, федеральний законодавчий орган, тобто бундестаг, здійснює цивільний контроль за оборонним відомством.

Зрештою, німецький бундесвер мало чим відрізняється від інших армій світу. Солдатів набирають через призов. Усі спроби відмовитися від загальної військової повинності й перейти до професійної армії результату не дали. Нинішнє керівництво ФРН теж тримається за традиційну модель. І міністр оборони Петер Штрук, і голова уряду, обидва соціал-демократи, не хочуть професійної армії. Канцлер Ґергард Шредер:

„Концепція загальної військової повинності, тут я поділяю думку міністра, і сьогодні залишається перевіреною часом основою бундесверу”.

Брак грошей – одна з головних проблем німецької армії, що в остані роки пережила кілька переломних моментів. Перший був 1995 року після війни в Боснії. Тоді німецьких солдатів вперше відправили у воєнний регіон поза межами НАТО. Потім 1999 року німецькі літаки брали участь у війні НАТО в Косові. Для німців це була перша така операція від 1945 року. Вона мало не призвела до розвалу урядової коаліції соціал-демократів і „зелених”. Хоча гуманітарно-політичні причини балканської кампанії були зрозумілі, критики вказували на проблеми з міжнародним правом.

Після терактів у США 2001 року поява німецьких солдатів у гарячих точках планети більше нікого не дивує. Сьогодні одна з головних місій бундесверу за кордоном – Афганістан. І хоча армія ФРН і надалі має завдання захищати власну країну, в майбутньому їй, очевидно, доведеться більше займатися миротворництвом, - каже канцлер Шредер:

„Сьогодні миру, безпеці й стабільності в нашому світі загрожують нові небезпеки. Жодна країна не впорається з ними самотужки. Ці небезпеки вимагають дедалі більш активної співпраці на міжнародному рівні.”

Востаннє нову сторінку своєї історії бундесвер перегорнув чотири роки тому. Тоді служити в армії дозволили жінкам. Сьогодні це вже не сенсація, але чоловіки іноді жартома ображаються, що представниць прекрасної статі йти в армію ніхто не змушує, на них призов не поширюється.