Ґюнтер Ґрасс. ″Бляшаний барабан″ | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 10.12.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Ґюнтер Ґрасс. "Бляшаний барабан"

"Бляшаний барабан" Ґюнтера Ґрасса мав ефект бомби. Це історія двох світових воєн і ХХ століття очима хлопчика-недоростка, а також порахунок із Німеччиною 1950-х років.

Фільм Бляшаний барабан

Оскар Мацерат із фільму "Бляшаний барабан" (1979) режисера Фолькера Шлендорфа

1959 рік, Німеччина в еру Конрада Аденауера. Країна, над якою тяжіє нацистське минуле. Злочинцям і прибічникам нацистів тихо відпустили гріхи. Дехто з них навіть обійняв високі політичні й адміністративні посади. І тут з'явився "Бляшаний барабан" - дебютний роман професійного каменяра і скульптора Ґюнтера Ґрасса, який до того часу видав тільки збірку поезій.

Ви тільки уявіть, який ефект бомби мала ця книжка! Різка, гнівна, написана важкою бароковою мовою, повна порушень табу.

Це історія двох світових воєн і ХХ століття очима карлика Оскара Мацерата, який у трирічному віці вирішив більше ніколи не рости. Хлопчика, який своїм вереском трощить скло, а грою на бляшаному барабані збиває з ритму цілий оркестр. Ґрасс створив незабутнього літературного персонажа.

Карлик із барабаном

Навіть початок роману гротескний. Холодного осіннього дня 1899 року бабуся Оскара Анна Бронська сиділа край картоплища. Вона помітила чоловіка, який тікав від поліції, і сховала його під своїми чотирма спідницями, які вдягала від холоду. У теплому сховку чоловік на ім'я Йозеф зачав їй дитину - Аґнес, - яка 24 роки потому народила Оскара Мацерата - головного героя й оповідача.

Дитиною Оскар розуміє, що не хоче рости. "Щоб не довелося бряжчати касою, я вчепився в барабан і після того, як мені сповнилося три роки, не виріс ні на йоту, зостався трирічним, зате й утричі розумнішим, тим, кого всі дорослі перевершували зростом, хто в такий спосіб мав перевершувати дорослих розумом, хто не хотів порівнювати власну тінь з їхніми тінями, хто завершив свій розвиток - і внутрішній, і зовнішній".

Оскар споглядає життя знизу. Він дотепно й дошкульно коментує те, що бачить. Наприклад, як зростає вплив націонал-соціалізму і батько вступає до партії. Як мати живе подвійним життям і зустрічається з коханцем. Як він сам, Оскар, здобуває перші сексуальні досвіди й переживає початок Другої світової війни, розважає публіку у фронтовому театрі й кінець-кінцем опиняється в закритому лікувально-опікунському інтернаті.

Підсумок його життя: "Я, той, хто народився під електричними лампочками, (…) одержав барабана, трощив голосом скло, вдихав запах ванілі, кашляв у церкві, (…) спостерігав за мурашками, (…) поховав барабана, виїхав на захід, втратив схід, вивчився на каменяра, позував натурником, знов узяв до рук барабана, оглядав бетон, заробляв гроші, (…) опинився в руках поліції, дістав вирок, ув'язнений і виправданий".

Усе це - на тлі Першої та Другої світових воєн, реставраційних настроїв у повоєнній Німеччині, колективного витіснення нацистського минулого. "Бляшаний барабан" - це ще й порахунок із німецьким менталітетом 1950-х років.

Роман, який любили і ненавиділи

"Бляшаний барабан" повернув на світову арену німецьку повоєнну літературу. Жодна інша книжка не досягла в ті часи такого приголомшливого успіху, як дебютний роман Ґрасса. Письменник швидко став "зіркою".

Ґрасса також критикували. Його політичну позицію, жорсткі еротичні сцени, відсутність табу щодо церкви, родини і всіх інших святих консервативних цінностей. Консерватори вважали "Бляшаний барабан" блюзнірським і непристойним.

Однак визнання було гучнішим, ніж критика. Чимало видатних письменників і письменниць шанували Ґрасса: Габріель Гарсія Маркес, Надін Гордімер, Салман Рушді, Кендзабуро Ое та інші. Американський часопис "Time" навіть назвав Ґрасса найкращим тогочасним романістом світу.

У 1979 році режисер Фолькер Шлендорф (Volker Schlöndorff) екранізував перші дві частини роману. Кінострічка отримала Золоту пальмову гілку Каннського кінофестивалю, а пізніше - й Оскара як найкращий фільм іноземною мовою.

Через 50 років після дебюту "Бляшаного барабану", у 1999-му, Ґюнтер Ґрасс отримав Нобелівську премію з літератури. Журі зазначило, що цей твір відродив німецький роман у ХХ столітті.

Суперечливий комплімент, адже Ґрасс написав багато інших романів, оповідань і віршів. Але навіть його близький друг, письменник Джон Ірвінг, вважав, що Ґрассу більше не вдалося досягти такого рівня майстерності, як у "Бляшаному барабані".

Український переклад роману "Бляшаний барабан" надрукувало у 2005 році видавництво "Юніверс", а у 2012 році - "Фоліо". 

Ґюнтер Ґрасс (1927-2015) - один із найважливіших та найбільш визнаних у світі німецьких письменників повоєнного часу. Одними з його найважливіших творів називають "данцизьку трилогію": романи "Бляшаний барабан" і "Собачі роки", а також повість "Кіт і миша", які вийшли друком у 1959-1963 роках.

Ґрасс брав участь у зустрічах письменників "Групи 47". Довгі роки він займав активну політичну позицію і вважався суперечливим інтелектуалом. Журі Нобелівської премії з літератури у 1999 році відзначило також роль письменника як публічної особистості.

 

 

DW.COM

Аудіо й відео до теми