Євро: як виправити помилки? | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 13.07.2011
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

Євро: як виправити помилки?

Якщо якийсь продукт виявляється хибним, тоді його знімають з виробництва й усувають недолік. Подібне правило можна застосувати й відносно валютного союзу, вважає економічний оглядач Deutsche Welle Рольф Венкель.

default

Європейський валютний союз у тій формі, в якій він існує сьогодні, від самого початку був недосконалою конструкцією. Ті, хто його створював теж знали, що він функціонуватиме лише серед приблизно однакових за потужністю народних господарств. Саме тому й були розроблені критерії прийому до єврозони. Але ці критерії виявилися абсолютно недостатніми. Річ у тім, що так звані Маастрихтські критерії вступу до єврозони обиралися непослідовно. Вони стосуються тільки темпів зростання цін, довготривалої відсоткової ставки, щорічної нової заборгованості й загальних обсягів боргів країни-кандидата.

Таким чином розвиток у неправильному напрямку був запрограмований. Це дало можливість країнам середземноморського регіону з їхніми нестабільними валютами домогтися своєї мети й потрапити до євроклубу: на момент вступу вони лише частково виконували визначені критерії, на проблеми деяких країн заплющили очі, щонайменше одна країна вдалася до масивних маніпуляцій. Уряди цих країн керувалися приблизно таким гаслом – головне потрапити до бажаного клубу, а потім знову можна віддаватися старим звичкам.

Але найгірше те, що Маастрихтські критерії нічого не говорять про структурні переваги й недоліки окремої країни, не кажучи вже про її міжнародну конкурентоздатність. Безперечно, такі фактори складно звести до купи, не можна створити якийсь індекс, який би дозволяв відразу отримати повне уявлення про стан народного господарства. Але слід було знайти якусь форму оцінки, яка б враховувала й ці моменти, за допомогою якої можна було б побачити, чи перетравить та чи інша країна перехід на євро.

Рольф Венкель, економічний оглядач Deutsche Welle

Рольф Венкель, економічний оглядач Deutsche Welle

Фальшиве честолюбство

І от структурно слабкі, неконкурентоздатні країни приєдналися до валютного союзу. Цим вони самі собі зробили ведмежу послугу. Так, спочатку вони насолоджувалися вигідними відсотковими ставками своїх північних сусідів і навіть пережили невеличкий економічний бум. Але на довгострокову перспективу вони самі собі зашкодили. Адже чим довше існувала єврозона, тим більше проявлялися структурні недоліки цих країн, тим більше за продуктивністю вони відставали від більш дисциплінованих народних господарств на Півночі. Раніше нічого трагічного в цьому б не було – просто відбулася б поступова безболісна девальвація грецької драхми або португальського ескудо. Тепер такий крок неможливий, оскільки валютна називається євро.

Політики не хочуть визнавати такого дефекту конструкції. Вони намагаються лікувати симптоми, ведуть війну на сусідніх фронтах, критикуючи рейтингові агентства, намагаються виграти час, ухвалюючи пакети допоміжних заходів, створюють своєрідні «довгобуди», але власне головний дефект лишається. При цьому змонтувати єврозону заново цілком реально. Звичайно, для цього довелося б вдатися до рішучих і радикальних заходів. По-перше, кредиторам слід змиритися із частковим списанням боргів. Аргумент, що це відріже Грецію та Португалію від ринку кредитів, тут більше не спрацює, оскільки вони й без того там уже нічогісінько отримати не можуть. Банківська система теж "не загнеться", оскільки більшість кредитно-фінансових інститутів уже продали свої ризики Європейському центробанку.

Якщо на ринку кредитів роз'яснити для чого вживаються такі заходи, тоді вірус не повинен перекинутися й на такі країни як Іспанія, Ірландія або Італія. А йдеться саме ось про що і це є другим кроком: не поскупитися й викупити Португалію й Грецію з євро. Тобто, фінансово пом'якшити наслідки вивільнення пари, яка накопичилась за останнє десятиліття, при поверненні до драхми чи ескудо.

Залишиться загалом здоровий і зміцнілий валютний союз, який потім, як обов'язковий третій крок, має створити наднаціональну структуру, яка б видавала європозики. Їхня ставка мала б орієнтуватися на середню відсоткову ставку тих учасників єврозони, що залишаться. «Тоді ми мали б справжнє боргове гальмо», - коментує таку пропозицію, зокрема, член ради директорів Європейського центрального банку Лоренцо Біні Смагі. Адже в такому разі країна, що вичерпає усі свої можливості в сенсі заборгованості, повинна буде або зайнятися консолідацією бюджету або звернутися до Європейського стабілізаційного механізму з проханням допомогти залатати фінансову дірку. Така допомога надаватиметься під суворі вимоги.

Автор: Рольф Венкель / Володимир Медяний
Редактор: Євген Тейзе

DW.COM