Євреї в Німеччині: Радянське минуле, німецьке майбутнє | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 07.11.2008
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Євреї в Німеччині: Радянське минуле, німецьке майбутнє

Емігранти з колишнього СРСР наповнили єврейські громади ФРН. Лише тут вони відкрили для себе іудейство.

default

Маленький Ґабріель – це живий символ єврейської громади в містечку Гамельн, що у федеральній землі Нижня Саксонія. Символ надії для громади, членами якої є переважно люди з сивим волоссям. Ґабріель:

«Ми щось майструємо. Інколи малюємо. Моя сестра, їй десять років, там унизу з двома іншими дітьми вивчає тору».

Міріам також вивчає єврейську мову. По вихідних її та інших дітей з єврейської громади в Гамельні навчає студент Петер.

«Я вчу англійську та іспанську в Падерборні й приїжджаю сюди на службу божу та щоб займатися з дітьми. Релігійне життя в громаді дуже важливе. В принципі, євреї не можуть існувати без громади. Громада потрібна – не лише для служби божої, а як підтримка. Для нас це дуже важливо».

Єврейська громада в Гамельні постала 10 років тому практично «з нуля». Засновниками стали кілька російських іммігрантів та американка Рахель Доме, яка давно живе в Німеччині.

«Ми заснували громаду 1997 року. Для мене це дуже особлива дата. Спочатку це була невеличка група євреїв, яку святкували шабат у приватній квартирі. Тобто я їм розказувала, що таке шабат і як треба молитися».

Громада обрала ліберальну модель іудейства, тобто коли жінки й чоловіки моляться в одному приміщенні. Рахель Доме радіє, коли на святкування шабату приходять не лише літні люди.

«У нас уже є нове і наступне покоління, але їх дуже мало. Це нормально, якщо зважити, що в нас маленька громада. В Німеччині єврейське життя було знищено і лише зараз відроджується. Це люди з країни, де релігія була в підпіллі. Вони не знають, що таке релігія. Вони знають лише, що в них у паспорті було написано «єврей», і що це означало проблеми».

Йосип та Поліна – новачки в єврейській громаді Гамельна. Обидва кажуть, що дуже задоволені тим, що переїхали до Німеччини.

«Коли я жив у Радянському Союзі, я був атеїстом. Мене виховували атеїстом, спочатку в школі, потім в інституті. Марксизм-ленінізм забороняв такі речі, а тут я можу все почати спочатку».

«Це найкраще, що могло зі мною статися. Коли мене питають, чи щаслива я в Німеччині, я завжди відповідаю: це щастя, що я можу жити єврейським життям. Там я цього не могла. Шабат та інше – все це тепер моє щастя».

Йосип та Поліна регулярно приходять святкувати шабат, співати пісні та потім разом їсти за великим столом. Божі служби проводяться двома мовами. Значення пісень та молитов пояснюють російською. Це робить Ірина Пельц, колишня українка, а нині відповідальна за соціальну підтримку членів єврейської громади Гамельна. Ірина Пельц:

«Я ходжу з людьми по різних установах, супроводжую їх до лікаря, допомагаю писати офіційні листи, перекладаю. Тобто помагаю тим, хто не дуже добре знає німецьку».

Рахель Доме додає:

«Я думаю, це майже диво, що ми взагалі змогли з такими людьми створити громаду. Всі єврейські громади в Німеччині мають колишніх російських євреїв. Їх можна залучити до життя громади лише шляхом любові до іудейства та тори. Це дуже повільний процес. Це не можна зробити за десять років, це триватиме довго».

Поки що богослужіння відбуваються в єврейському центрі, але вже незабаром у місті може знову з’явитися синагога. Рахель Доме:

«Ми завжди сподіваємося. Ми євреї і віримо в майбутнє. Думаю, що політики визнають волю громадян і побачать, що в місті бракує синагоги. Вона стояла тут від 1879 року і повинна стояти знову».

За матеріалами кореспондентів

Реклама