Як солодко спиться за ґратами? | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 16.03.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Як солодко спиться за ґратами?

Недорогі номери. Вегетаріанська їжа. Незвична атмосфера. Всім цим може насолодитися той, хто зупиниться в Стокгольмі в готелі на острові Лонґголмен. Його відкрили в будівлі колишньої в’язниці.

Двері однієї з камер готелю

Двері однієї з "камер" готелю

Cпоруджена 1840 року в’язниця, працювала до середини 70-их років минулого століття. Дотоді там недобровільно отримували дах над головою і заґратовані вікна злодії й убивці.

Добровільно до в’язниці

Сьогодні зелений острів Лонґголмен добровільно обирають ті, хто хоче, перебуваючи в шведській столиці спокійно переночувати. 102 камери, себто номери є в готелі «Лонґголмен», облаштовані скромно, але мають весь необхідний комфорт. 260 шведських крон, тобто 25 євро має заплатити той, хто ночуватиме в стандартній камері. Плюс – безкоштовна тюремна атмосфера. Починається все з відмикання номера важким залізним ключем, розповідає керівник готелю Ола Німан:

«Ця будівля – пам’ятка архітектури, тому нам не можна було багато змінювати в облаштуванні фасадів. Але це стосується тільки скромніших номерів у тракті для ув’язнених. У решті ж кімнат у нас є і телевізори, і телефон, і бездротовий інтернет. Там вікна великі, зате стіни такі товсті, що точно не буде чути хропіння сусідів».

У готелі «Лонґголмен» сьогодні зупиняються навіть бізнесмени. Але головними клієнтами залишаються звичайні туристи, які шукають недорогий готель. Приміром, австралієць Мет Педісон, який ночує в двомісній камері:

«Нам подобається. Може, трохи затісно. У нас в кімнаті двоповерхове ліжко, є душ і туалет. Але от речі доводиться частково прямо на підлозі розкладати».

Комфорт, де був жалюгідний побут

Більш люксовий варіант – двомісний номер за 80 євро. У ньому є комфорт, про який в’язні колись не могли й мріяти, каже Ола Німан:

«Понад 700 людей могли перебувати тут одночасно: крадії, проститутки, але й убивці та політичні в’язні. Останні ув’язненим тут був шведський письменник Ян Ґуіллоу – за розголошення державної таємниці».

Підойм о пів на шосту ранку, молитва, уроки з вивчення Біблії, а потім – важка робота на кар’єрі. Пожовклі фотографії, наручники, кайдани і сорочки в’язнів інформують і нині про жалюгідний побут у в’язниці на острові Лонґголмен. Найдовше у цій в’язниці перебував свого часу Пер Вільгельм Лундґрен, розповідає Ола Німан:

«Цей приязний дядечко з борідкою і в окулярах встановив сумний рекорд. Він сидів за крадіжку. Спробував утекти, вбив одного з охоронців. За це затримався на Лонґголмені на 50 років. А коли 1900 року його звільнили, він повернувся. Бо вже не уявляв собі життя на волі».

Ола Німан сподівається, що знову й знову відвідуватимуть Стокгольм і повертатимуться до готелю і його нинішні «підопічні». Адже Лонґголмен пропонує не лише проживання в недорогому, незвичному готелі, а ще й можливості для прогулянок по зеленому скелястому острову із затишними бухтами. А хто хоче більше – може через міст одразу потрапити до району Сьодермальм, де вирує сучасне життя.

Александер Будде, Леся Юрченко

Редактор: Христина Ніколайчук

Реклама