Чому дезертирство залишається проблемою української армії | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 22.01.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

Чому дезертирство залишається проблемою української армії

В українській армії - близько п'яти відсотків дезертирів. Міноборони пропонує виключити їх зі складу ЗСУ, аби доукомплектувати військо. DW розбиралася, чи допоможе цей крок.

Навчання на полігоні Десна на Чернігівщині (фото з архіву)

Недоукомплектована армія: згідно з чинним законодавством, дезертири продовжують числитися у лавах ЗСУ, поки перебувають у розшуку

Станом на початок 2019 року близько 9300 військовослужбовців дезертирували з української армії. Це більше 4,5 відсотка від загальної чисельності військовослужбовців, затвердженої Верховною Радою у 2015 році. За словами першого заступника міністра оборони України Івана Руснака, який озвучив ці дані, така кількість дезертирів призводить до серйозної недоукомплектації бойових підрозділів Збройних сил України (ЗСУ).

Дезертирів - виключити

У парламентському комітеті з питань національної безпеки і оборони заступник міністра оборони представив своє бачення виходу з цієї ситуації. Мова йде про законопроект "Щодо удосконалення питань проходження військової служби", поданий Кабінетом Міністрів України наприкінці минулого року. Урядова ініціатива, зокрема, пропонує запровадити поняття "призупинення військової служби" для солдатів, які самовільно залишили місця служби, дезертирували або добровільно здалися в полон. 

Адже за чинним законодавством дезертири формально продовжують залишатись у списках військового підрозділу весь час, поки перебувають у розшуку. А значить, на них упродовж цього часу виділяється матеріально-грошове утримання, а їхню посаду не може зайняти інша людина, пояснює Руснак.

Натомість у проекті закону пропонується, аби військова служба для таких осіб призупинялася з моменту відкриття кримінального провадження за вказаними злочинами, самих їх звільняли з посад і вважали такими, що вже не несуть військову службу, а також виключали із загальної чисельності ЗСУ.

Останнє, за словами Івана Руснака, і дасть можливість "добрати" на службу ті самі 9300 осіб, які на сьогодні вважаються дезертирами, і при цьому не перевищити граничну кількість військовослужбовців, затверджену парламентом на рівні 204 тисяч осіб.

Хворі родичі й умовні терміни

Дезертирство лишається одним із найпоширеніших злочинів в українській армії, визнають у Генеральній прокуратурі України (ГПУ). У 2017 році ГПУ навіть назвала його однією з основних причин поразки в "Іловайському котлі". У відповіді на запит проекту StopFake у Генпрокуратурі повідомили, що за 2014-2018 роки слідчі направили до суду понад 11,3 тисячі обвинувальних актів за статтями "Дезертирство" та "Самовільне залишення місця військової служби".

В єдиному держреєстрі судових рішень DW відшукала 249 вироків за статтею "Дезертирство" та 2542 вироки за "Самовільне залишення місця військової служби", винесені українськими судами упродовж 2018 року. Трохи більше вироків було винесено за тими ж статтями у 2017-му.

Значна частина цих вироків стосується злочинів, вчинених ще під час активної фази війни на Донбасі у 2014-2015 роках. Такою, наприклад, є справа жителя села Довгів Волинської області, стрільця-гранатометника другого окремого мотопіхотного батальйону "Горинь", який у жовтні 2014-го не повернувся із щорічної відпустки до місця дислокації в Краматорську. Сам військовослужбовець, після затримання в березні 2017 року, каявся і пояснював своє дезертирство необхідністю догляду за хворим батьком. Врешті у грудні 2018-го він був звільнений від покарання Краматорським судом із випробувальним терміном в один рік.

Визнання провини та умовні покарання часто зустрічаються у справах про дезертирство. Утім, Кримінальний кодекс України передбачає за дезертирство від двох до п'яти років позбавлення волі, а в бойових умовах чи під час дії воєнного стану - до 12 років за ґратами.

Дивитись відео 02:03

В очікуванні підвищення: скільки заробляють українські військові?

Серед обставин, що пом'якшують покарання засудженим за дезертирство, часто згадується участь в АТО. Утім, є і протилежні випадки. Так, наприкінці 2018 року командування Військово-морських сил позбавило статусу учасника бойових дій матроса, який перед тим був засуджений у Маріуполі до трьох з половиною років позбавлення волі.

Як зберегти військо

Попри загальні рекомендації ухвалити поданий міноборони законопроект, у Головному експертному управлінні Верховної ради зазначають, що це далеко не перша ініціатива щодо врегулювання питань дезертирства та чисельності збройних сил. У 2015 році в парламенті пропонували посилити кримінальну відповідальність за самовільне залишення служби військовими і навіть дозволити командирам стріляти в дезертирів на полі бою.

Утім, такі заходи навряд чи додають привабливості військовій службі та допоможуть збільшити чисельність війська. На думку директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака, на початку 2019 року ЗСУ знову переживають кадровий голод. "Престиж служби в армії досить низький, протягом 2018 року відбувся безпрецедентний відтік кадрів, коли тільки за перше півріччя звільнилось 11 тисяч військовослужбовців", - зазначає він. Виходом із ситуації експерт вбачає відмову від регулярних призовів та перехід до професійної контрактної армії.

В міноборони натомість пропонують інший спосіб утримання кадрів у лавах армії. У вже згаданому законопроекті пропонується збільшити мінімальний термін першого контракту для випускників військових навчальних закладів з трьох до десяти років. На думку Івана Руснака, мова, у першу чергу, йде про спеціалістів високотехнологічних військових професій - наприклад, льотчиків, офіцерів протиракетної оборони чи кібербезпеки.

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Реклама