Цензура в Ірані: від газет до книг | Новини й аналітика зі світу політики: оцінки, прогнози, коментарі | DW | 30.05.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Світ

Цензура в Ірані: від газет до книг

Список тем, заборонених в Ірані до висвітлення, надто довгий. Його наявність примушує більшість журналістів та письменників вдаватись до самоцензури. Але іранській владі цього замало.

Служби безпеки Ісламської Республіки Іран у січні 2013 року обшукали офіси чотирьох щоденних газет та щотижневика у Тегерані та взяли під варту півтора десятка журналістів. Підстава: вони підтримували зв'язок із закордонними мас-медіа.

Протягом кількох днів по тому різноманітні офіційні установи, зокрема Міністерство розвідки та безпеки розіслали прес-релізи, у яких йшлося про наявність міжнародної змови, небезпека якої зростає. Водночас, такого роду звинувачення стають дедалі більш звичними працівникам журналістського цеху в Ірані. За останні роки десятки орієнтованих на реформи іранських газет та журналів були заборонені. Місцеві опозиційні політики вважають, що останні арешти журналістів є методом залякування медіа перед президентськими виборами, які відбудуться в Ірані у червні 2013 року.

Зв'язок із британськими спецслужбами 

Журналістам з критичною позицією в Ірані нелегко

Журналістам з критичною позицією в Ірані нелегко

Іранський міністр розвідки та безпеки Гейдар Мослехі повідомив у березні про викриття мережі з 600 журналістів, які, за його словами, перебували в активному контакті із закордоном. Півтори сотні журналістів працювали безпосередньо в Ірані, інші - за межами країни.

Через деякий час міністерство розвідки Ірану повідомило про викриття видань, які "мали зв'язок з британськими спецслужбами". Серед інших у цьому контексті згадувались Deutsche Welle та французький радіомовник RFI. У заяві, зокрема, наголошувалось, що організація "Репортери без кордонів", а також доповідач ООН з питань прав людини по Ірану також долучені до викритої "міжнародної злочинної організації". За даними іранських спецслужб, вони вступили у змову проти ісламу та "священної системи ісламської республіки".

Реакція на такі заяви не забарилась. Доповідач по Ірану з міжнародного секретаріату "Репортерів без кордонів" у Парижі Реза Моіні заявила в інтерв'ю Deutsche Welle, що "Репортери без кордонів" є міжнародною правозахисною організацією, а не злочинним угрупованням, яке дозволяє комусь впливати на свою діяльність та керувати собою. "Одна держава не може звинувачувати увесь світ у тому, що він є агентом якоїсь спецслужби", - сказала Моіні.

Контроль за книговидавом

В Ірані строго контролюється видавництво не тільки газет, а й книг

В Ірані строго контролюється видавництво не тільки газет, а й книг

Іранська влада все частіше висуває на перший план різноманітні теорії змови з метою виправдати контроль за мас-медіа та культурними установами. Такої думки дотримуються іранські опозиціонери. Тим часом конспірологічних теорій влади Ірану більшає, і тепер до кола обвинувачених долучили й видавництва.

На видання кожної книги в Ірані вимагається дозвіл Міністерства культури та ісламської орієнтації. Часто письменники вимушені чекати на такий дозвіл роками або рахуватися із тим, що після виходу книжки у світ наклади будуть вилучені з продажу.

Ібрагім Язді обіймав посаду міністра закордонних справ після Ісламської революції 1979 року, коли у країні була повалена монархія і встановлена республіканська форма правління. Минулого року на знак протесту проти політики місцевого мінкульту Язді опублікував в інтернеті свої дві останні книги, оскільки так і не дочекався дозволу на їх видання. В одному із творів автор пише про Мегді Базаргана - першого прем'єр-міністра Ірану після революції 1979 року. Друга книга присвячена студентському рухові в Ірані у 1940-50-ті роки.

Цензурується також дитяча література

Втім, державою контролюється не тільки видавництво літератури політичного штибу. В Ірані цензурується й дитвидав. Фарідех Калатбарі, директорка видавництва дитячої літератури Shabaviz, відзначеного різноманітними міжнародними преміями, розповідає, що два з чотирьох томів книги про ангелів були піддані цензурі, оскільки, на думку експертів з міністерства, ангели були зображені "некоректно". В інтерв'ю іранській агенції ILNA вона заявила, що інші два томи дитячої книги про тих же ангелів були дозволені до друку. "Чи є хтось, хто на власні очі бачив ангелів, щоб достовірно визначити, яким має бути їх "коректне описання", - питає Калатбарі. 

Ахмад Бігделі, лауреат іранської державної письменницької премії 2006 року, також у розмові з ILNA заявив, що чекав на дозвіл для публікації детективу чотири роки. У результаті представники міністерства культури повідомили, що їм не подобається образ поліцейського з кийком. "Ніхто не може нічого зробити проти цієї процедури", - сказав Бігделі.

 Культура читання тримає життя

Цензуруванню підлягає і дитяча література

Цензуруванню підлягає і дитяча література

За словами письменника, контроль з боку міністерства культури останніми роками посилився настільки, що автори, які й так вдавались до самоцензури, почали сумніватись у актуальній ситуації. Контролюючим органами натомість здається, що самоцензури замало.

Шала Лахіді, директорка видавництва "Рошангаран", яке спеціалізується у першу чергу на жіночій літературі, скаржиться на наслідки таких заходів: "Вихід продукції з числа культурних надбань є свідченням того, що мозок суспільства функціонує. Припинення цього означає, що мозок атрофується, а суспільство починає вмирати". За словами книговидавиці, боятись варто не за начитаної нації, а за суспільство, в якому бракує культури читання.