Пиши або плати

Кожен повинен щонайменше раз на тиждень щось писати в блозі, інакше буде змушений заплатити п'ять євро штрафу. Так роблять "айронблогери". Ці гроші потім під час зустрічі блогерів "у реалі" йдуть на оплату пива. Ця ідея, схоже, дедалі більше приживається у Німеччині.

Усе почалося наприкінці 2011 року в Бостоні в США. У блогера Беньяміна Мако Хілла виникла ідея в такий спосіб спілкуватися з рештою світу. Адже немає кращої мотивації, ніж груповий тиск, вважає він.

У Берліні увагу на цей рух звернули блогерки Ніколь Еббер та Мішель Торне. Саме вони й заснували першу німецьку групу "айронблогерів". Їм важливо подолати теперішнє "гальмування" блогерства, про що вони пишуть у своєму блозі antischokke.de. А крім того, вони цінують проведений разом час (за пивом) і "чудовий побічний ефект" - відродження німецьких блогів у мережі.

Писати, пити, спілкуватися

Мешканцям берлінської блогосфери ідея сподобалася. Лише за півтора роки, за словами Ніколь Еббер, берлінці опублікували добрих три з половиною тисячі текстів, а одночасно зібрали до пивної каси півтори тисячі євро. Ці гроші були, так би мовити, штрафами для лінивих блогерів. Нині до ініціативи долучилися вже більше шістдесяти берлінських блогерів. Хто не дуже плідно пише, той охоче вносить до каси 5 євро, адже "айронблогерам" ідеться радше про товариськість.

Ініціатива такого блогерства дедалі більше поширюється німецькими містами. Нині в Німеччині вже 12 клубів "айронблогерів" - від Гамбурга до Мюнхена, від Кельна до Лейпцига. Вони пишуть на широкий спектр тем. Техніка, інтернет, блогосфера, мережева політика, їжа, садівництво, тварини, рукоділля - є все і про все.

"Ідіоти не мають права долучатися"

"Нацисти та інші ідіоти, звісно, не мають права долучатися", - каже Ніколь Еббер. Серед інших непроханих гостей - ті, хто вбачають у цьому проекті можливість нової платформи для реклами. У Берліні вже мали справу з такими запитами. Ніколь Ебберт відповідає на це однозначним "ні". "Тут ідеться не про те, щоб робити гроші, а лише про писання і про те, щоб оживити "паралізовані" блоги".

У червні до ініціативи долучився й Кельн. Тут налічується вже понад 30 учасників. Ініціатор кельнської групи - Штефан Еверц. Він разом зі ще одним учасником опікується рекламою цієї ініціативи, тижневими дайджестами і реєстрацією. "Кожен тут є бажаним, а якщо з'являється кандидат, який не дуже добре вписується, то ми про це дискутуємо", - розповідає Штефан.

Однакові правила для всіх

У всіх містах діють однакові правила. І одне з них для "айронблогерів" особливо цікаве. "Від початку є правило, що можна також брати участь у зустрічах в інших містах. Незалежно від того, хто платить за пиво", - каже він. На думку Штефана, це чудово, коли контакти між групами стають тіснішими, і виникає регіональна мережа, наприклад, із сусіднім з Кельном Бонном. У цьому місті нині вже 36 "айронблогерів", котрі пишуть про все на світі. Карин Крубек, наприклад, пише про їжу, детективи, Тибет і очікування перед дверима кабінету лікаря. Вона - далеко не новачок у писанні в мережі, свій перший блог вона започаткувала 1996 року, тобто ще тоді, коли інтернет для багатьох був незвіданою землею. Свій блог Curry&Cultur вона веде з 2011 року.

Ще 2012 року відомий німецький блогер Саша Лобо закликав активну в мережі спільноту більше займатися блогерством, а не дарувати свій контент таким платформам, як Facebook та інші. Карин дивиться на це так само. Вона залишила Facebook, щоб мати можливість зосередитися на власному сайті. Саме вона була серед перших боннських "айронблогерів". "Я охоче пишу", - розповідає жінка. Так само охоче вона й читає блоги інших. Перша реальна зустріч боннських блогерів, за її словами, була вдалою. Тиск групи її теж спонукає до писання. "Я написала кілька статей, які без "айронблогерів" ніколи б не були написані", - зізнається блогерка.