Холодний душ німецької критики: як вийти сухим з води | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 12.04.2019
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Холодний душ німецької критики: як вийти сухим з води

Критика - це боляче. Але в Німеччині вона - невід'ємна частина ділового спілкування, а похвала - рідкість. Як навчитися не ображатися і не здаватися: експрес-курс загартовування.

Хто з нас готовий добровільно стати під крижаний душ критики, почути про себе відверту правду без прикрас? Хто зустрічає доброзичливою посмішкою гострі зауваження? Якщо ви відповіли "я" хоча б на одне питання, вам працювати в Німеччині буде простіше. Для тих, хто поки морально не готовий до таких ударів, проведімо сеанс загартовування.

Дар'я Болль-Палієвська, експертка з міжкультурної комунікації з Дюссельдорфа, якось проводила семінар для німецьких менеджерів вищої ланки. Під час презентації один з учасників помітив помилку в реченні. "Один зробив зауваження, а решта одинадцять дивляться і чекають: що ж вона буде робити. Їх це так тішить, що я буквально відчуваю, як вони внутрішньо радіють", - розповідає експертка. У той момент вона готова була провалитися крізь землю. "Яка ганьба! - подумала Дарина. - Я зображую з себе тренера перед важливими людьми, які заплатили великі гроші за семінар. А сама не в змозі навіть правильно написати слово". Тоді жінці здавалося, що під загрозою її ділова репутація. "Я ненавиділа цього дядька", - зі сміхом згадує вона. 

Уся правда про вашу роботу

Критика від самого початку несе в собі конфліктний потенціал, констатує викладач міжкультурної комунікації Джеймс Чемберлен у Вищій школі Бонн-Рейн-Зіг. Навіть якщо бесіда планується як конструктивна, немає гарантії, що критикований сприйме її саме так. Цей потенціал підвищується, коли спілкуються представники різних культур. Якщо вас запросили на обговорення результатів вашої роботи до німецького начальника, готуйтеся отримати сповна, попереджає Чемберлен: "Коли справа доходить до критики, вона - бум! - вистрілює вам прямо поміж очей. Без глушника". У Німеччині об'єктивна правда важливіше чиїхось почуттів, пояснює він.

У Німеччині радше критикуватимуть, аніж хвалитимуть

У Німеччині радше критикуватимуть, аніж хвалитимуть

Критика в Німеччині закритою темою не є. "Як би ми над собою не працювали, критика в німецькому стилі завжди залишиться для нас болючим моментом. Адже німці абсолютно не думають про те, щоб пожалувати того, кого критикують", - підтверджує Дар'я Болль-Палієвська. Для тутешньої культури характерна орієнтація на завдання та його успішне виконання, відповідно, така форма діалогу - це норма, і ніхто не сприймає критику на свій рахунок.

Щоправда, зараз і німців вчать американському стилю ділового спілкування: перед тим як критикувати, слід похвалити співробітника і пом'якшити ситуацію: "Весь цей час ви прекрасно працювали і зарекомендували себе з кращого боку, але ..." Однак подібна дипломатія поки не поширена в тутешніх широтах.

Критика прямо і детально - це по-німецьки

І без того складну ситуацію може погіршити діаметрально протилежний спосіб формулювання думок. Суспільства поділяються на висококонтекстні і низькоконтекстні, йдеться у теоретичній концепції американського антрополога Едварда Хола. Німеччина та інші німецькомовні країни належать до другої групи. Для них характерний високий ступінь вербалізації, тобто обговорюється абсолютно усе. З цього випливає манера прямого спілкування, типова для німців. 

"Я що, маю тобі усе розжувати?!" - українською це найчастіше вигук роздратування. У висококонтекстних суспільствах, таких як в Україні, пауза або жест часом висловлюють більше, ніж досконально викладена думка. Люди звикли отримувати інформацію з контексту, а докладні пояснення можуть і образити.

У критичному зауваженні не так багато підтекстів, як здається...

У критичному зауваженні не так багато підтекстів, як здається...

Ці відмінності у спілкуванні безпосередньо впливають на стиль висловлення критики. Якщо критикує людина, що звикла до прямих висловлювань, то адресат - представник іншої культури, швидше за все, сприйме цю прямоту як грубість або агресію.

"Ось ми сидимо всі разом, працюємо, я дістаю бутерброд, надкушую...", - згадує Олексій з Санкт-Петербурга про те, як працював в Бонні над науковим проектом з німецькими колегами. "Не треба їсти, коли ми працюємо", - пролунав раптом серйозний голос колеги. Але Олексій не образився. "За кілька років у Німеччині я звик, що все розкладено по поличках: під час перерви слід їсти, а під час роботи - працювати", - говорить молодий IT-фахівець. Коли його критикують, він намагається передусім зрозуміти причину.

Саме так і радить вчиняти іноземцям викладач Джеймс Чемберлен. За його словами, краще подивитися на ситуацію збоку, поставити психологічний буфер і раціонально усе зважити. Стриматися і спокійно запитати: "Що ви маєте на увазі?" - повідомляючи співрозмовнику, що це - не несприйняття критики, а прагнення зрозуміти ситуацію.

Головний плюс - жодних підтекстів

Дар'я Болль-Палієвська закликає витягати з прямої критики переваги і не шукати додатковий сенс в словах. "Я завжди кажу своїм російськомовним учасникам: вам пощастило - з німцями легко! Не треба розмірковувати, що людина мала на увазі. Якщо вам сказали: "Ви неправильно підготували проект", це не означає, що треба стукати кулаком по столу, дутися або звільнятися, - пояснює тренерка. - Це не образа і не помста, а прагнення того, щоб компанія ефективно працювала, дотримувалися порядок і дисципліна".

Якщо ж критикувати в Німеччині за службовим обов'язком доводиться вам, не ходіть навкруги, інакше німецький співрозмовник може і не зрозуміти, що це критика, радить Джеймс Чемберлен. Олексію і тут довелося підлаштуватися під місцеві стандарти, відкинувши звичні формули ввічливості на кшталт: "Ти себе добре почуваєш? А може, ти не виспався?". Олексій зрозумів, що німців така увертюра тільки збиває з пантелику, тому говорить відверто: "У тебе сьогодні робота просувається дуже повільно, і ти затримуєш інших".

Крім того, тут ще й не хвалять. Якщо американську культуру управління можна порівняти з "чірлідингом" - начальник з ентузіазмом висловлює свою підтримку і хвалить, щоб підтримати співробітника на вірному шляху, то в Німеччині - усе навпаки. Мовчання керівництва - найкраща похвала, пояснює Чемберлен. "Якщо вам нічого не кажуть, радійте - значить, ви все робите правильно", - говорить він з посмішкою. Йому самому як американцеві довелося звикати до цього в Німеччині.

Після випадку з помилкою на своєму семінарі Дар'я Болль-Палієвська навчилася з вдячністю сприймати критику. Тепер вона навіть повертає гру на 180 градусів: мовляв, якщо так само пробоєм критикувати партнерів в Україні, угоду не підписати. Уявляючи собі зірвані угоди, конфлікти і втрачені можливості вийти на новий ринок, напружуватися доводиться вже німецьким бізнесменам.

Аудіо й відео до теми

Реклама