Фінансовий контроль
15 вересня 2013 р.
Вісім трильйонів євро або вісім тисяч мільярдів євро - стільки, за підрахунками німецької газети Die Welt, коштувала світова фінансова криза економіці. Почалося все 15 вересня 2008 року. Того дня американський інвестиційний банк Lehman Brothers був змушений подати заяву про банкрутство. Це стало апогеєм кризи на американському ринку нерухомості, спричиненої погано гарантованими іпотечними кредитами. Відтак світова економіка занурилася у глибоку рецесію, уряди багатьох країн світу були змушені ухвалювати багатомільярдні програми на підтримку кон'юнктури, а банки та страхові концерни у всьому світі довелося рятувати від краху за допомогою грошей платників податків.
Тоді країни Великої двадцятки терміново шукали рішення, щоб загасити полум'я кризи. Було обіцяно, що в майбутньому жоден фінансовий гравець і жоден фінансовий продукт не залишиться без контролю. Тоді ж було надано поштовх реформам. Все було спрямовано насамперед на те, щоб у перспективі банкрутство одного банку не могло вибити з рівноваги усю систему. І щоб тягар порятунку більше не лягав на плечі платників податків.
Чи можливе повторення?
Нині, коли спливли п'ять років після краху Lehman Brothers, питання формулюється так: чи може завтра трапитися щось подібне, чи фінансовий світ вже краще підготовлений до таких потрясінь? Однозначної відповіді на це немає, адже залишається чимало "але".
Голова правління Федерального банку Німеччини Андреас Домбрет, наприклад, каже, що ще зарано давати відбій після тривоги. Схожої думки дотримується і Йорґ Асмуссен, німецький представник ради директорів Європейського центрального банку. Він застерігає від переоцінки "відносного спокою" на фінансових ринках, хоча й визнає, що дещо все таки вже вдалося досягнути. Мартін Фауст із Франкфуртської школи фінасів і менеджменту з цим погоджується. "Банки сьогодні солідніше забезпечені власним капіталом", - сказав він у розмові з DW.
Водночас, за його словами, досі зберігається проблема, що деякі банки є завеликими. Якщо такий банк, скажімо, спіткають труднощі, то його знову потрібно буде підтримувати за допомогою держави і платників податків, вважає експерт. На його думку, варто було б дещо зменшити ті банки, які діють на міжанродному рівні, котрі є "занадто великими, щоб упасти".
Контроль і ще раз контроль
Також і Свен Ґіґольд, критик глобалізації та євродепутат від Зелених вважає, що процес регулювання фінансової галузі перебуває на правильному шляху. Утім, загроза, на його думку, не подолана, хоча банки і мають у своєму розпорядженні більше власного капіталу, тіньовий світ дериватів поволі стає прозорішим, а хедж-фонди принаймні піддаються нагляду. "Але небезпека кризи не ліквідована, оскільки надлишок заборгованості залишається високим", - зауважив Ґіґольд в інтерв'ю DW.
Ще один крок у напрямку запобігання кризам Європейський Союз зробив цього тижня. Європарламент у четвер, 12 вересня, звільнив шлях до нагляду за європейськими банками під керівництвом Європейського центрального банку.
Ще є багато роботи
Так само у майбутньому має бути наведено лад і в секторі так званих тіньових банків. Велика двадцятка нещодавно ухвалила на своєму саміті у Санкт-Петербурзі план, щоб могти краще контролювати хедж-фонди та інші нерегульовані фінансові інститути. Таким чином, як сказала канцлерка ФРН Анґела Меркель, "Ми дотримуємося свого слова, що кожен фінансовий гравець, кожен фінансовий майданчик і кожен фінансовий продукт мусить підпадати під регулювання. І над цим весь світ має працювати спільно".
Утім, роботи в цьому напрямку залишається ще чимало, зауважують оглядачі. Є і ще одне запитання, на яке досі не вдалося по-справжньому відповісти, - чи мусили тоді допустити банкрутство банку Lehman Brothers, чи все ж таки варто було допомогти йому кількома мільярдами, завдяки чому можна було б обійтися без великої світової фінансової кризи? Тут є такий нюанс. У ті вересневі дні 2008 року міністром фінансів США був Генрі Полсон. До того він упродовж багатьох років був керівником інвстиційного банку Goldman Sachs. Його заклятим ворогом був Ричард Фалд, гендиректор банку Lehman Brothers. Полсон тоді врятував за допомогою 180 мільярдів доларів страхового гіганта AIG. Натомість Lehman і його давній противник Фалд врятовані не були.