Українка в Італії: Люди звикли тримати дистанцію

Deutsche Welle: Пані Братівник, яка ситуація на даний момент з коронавірусом там, де Ви проживаєте?

Віталія Братівник: Хоча ми й поряд з регіоном Ломбардія, де найбільша кількість хворих, у нас лише декілька десятків випадків захворювання. Тим не менше, діти вже чотири тижні не ходять до школи. А жорсткий карантин для всіх у нас лише другий тиждень. Спершу італійці не сприйняли ситуацію серйозно. Якщо би ми сприйняли ситуацію більш серйозно, були би більш відповідальними, можливо, ми могли би зменшити наслідки. Але італійцям дуже важко було відмовитись від своїх звичок. Люди тут традиційно, перш ніж йти на роботу зранку, заходили раніше випити кави в кав'ярні. Тепер всього цього вже немає. Навіть ходити вулицями без вагомої причини не можна. На телебаченні програми постійно перериваються повідомленнями про те, що треба дотримуватися умов карантину: уникати людних місць, дотримуватися дистанції. Цілуватися і обійматися при зустрічі, що дуже люблять італійці, теж заборонено. Телевізійні ведучі і зірки звертаються через ЗМІ і закликають людей залишатися вдома.

А громадський транспорт працює у вас?

Так. Я їжджу на роботу автобусом, але людей дуже мало. Сьогодні їхала в автобусі з роботи, у салоні було троє людей. Передня частина автобуса відгороджена, щоби не наражати на небезпеку водія. Водії - у масках і гумових рукавицях. Пасажири, як правило, у масках.

А на вулицях перехожі зазвичай теж у масках?

Так. Здебільшого у масках. Одна маска в аптеці коштує 4,5 євро. Це звичайна паперова маска. Я їжджу в ній на роботу і ходжу в магазин. Я працюю у літніх людей і, щоб не наражати їх на небезпеку, на роботі я також у масці.

До України з огляду на ситуацію повертатись не думали, поки було авіасполучення?

Ні, не думала. Я не бачу підстав панікувати. Однак в Італії є українці, які приїхали сюди за біометричними паспортами, без візи (як туристи, які не мають права працювати. - Ред.).  Термін легального перебування для таких людей рано чи пізно спливає. Але люди не можуть виїхати не те що в Україну, а навіть за межі міста, в якому вони перебувають, без дозволу виїхати не можна. Якщо ти взагалі виходиш з дому, ти мусиш мати при собі заповнений формуляр, в якому зафіксовані адреси, за якими ти пересуваєшся по роботі або за покупками. Має бути вказана адреса, звідки ти йдеш і місце прибуття. У мене також є довідка від мого роботодавця, де вказано, де я працюю, і в разі зупинки мене поліція може зателефонувати за вказаним номером і поставити запитання, якщо такі виникають. У цій довідці вказані адреси всіх людей, яким я їжджу допомагати. Такі довідки треба мати при собі завжди, починаючи з 8 березня.

Як довго діятимуть такі обмеження, вже пояснили?

Навчальні заклади станом на даний момент закриті до 3 квітня. Всі магазини і громадські місця закриті до 25 березня. Поки що. Надалі буде видно. Відчинені виключно продуктові магазини і аптеки. Бари і ресторани повністю закриті.

Для Італії, де люди звикли спілкуватися щодня за кавою, ситуація дуже, мабуть, незвична…

Місто - немов привид. Воно діє трохи на психіку. Бо як ти виходиш зранку з дому, ти звик, що багато людей, люди стоять під барами і кав'ярнями, діти йдуть в школу - гамір. А зараз повна тиша… Але паніки жодної нема. Продукти у крамницях всі є. Люди не закуповують мішками.

Як взагалі виглядає ситуація в магазинах? Дефіциту немає?

Щодня все завозять. З міркувань безпеки одночасний доступ людей до магазину обмежують певною кількістю. На вході стоїть людина, яка впускає лише після того, як хтось вийшов. Щоб всередині було багато місця, щонайменше метр між відвідувачами. У годину пік на вході в магазин доводиться трохи почекати. Люди терпляче чекають, зберігають дистанцію. На вході або видають разові рукавички, або ж магазини відмовилися від візочків і люди ходять зі своїми торбами.

Багато людей у магазинах?

Ні, дуже мало. Літніх людей майже не побачити. Молодь закликають ходити за покупками замість старих. Люди намагаються зайвий раз не ходити в магазин. Купують все необхідне, щоб вистачало на декілька днів. У магазині вже всі звикли тримати дистанцію. Як один стоїть на касі, інші тримають дистанцію. Відчувається, що ставлення до цього дедалі більш відповідальне.

Довідки, про які Ви згадували, на вулиці поліція часто перевіряє?

У мене чи моїх знайомих жодного разу не перевіряли. Але я крім найближчого магазину і роботи ніде не буваю. А серед українців є й такі, які нелегально тут. Вони зайвий раз нікуди й носа не пхають. Раніше українці любили у неділю зустрічатися у центральному парку. Але тепер це неможливо - парки закриті. Люди у камуфляжі на вихідних патрулюють парки. Також у неділю люди не ходять до церкви - церкви разом з музеями та іншими громадськими установами закрили ще кілька тижнів тому.

Якщо на вулиці зупинять без довідки, чим це загрожує?

Перші два рази - штраф у 206 євро. А на третій раз можна до в'язниці потрапити.

Багато українців, які працюють за кордоном, зазвичай приїздять в Україну на великодні свята. Ви також мали такі плани?

Так, у мене квитки на літак на 18 квітня. Але нічого не зрозуміло: чи вдасться полетіти, чи доведеться здавати квитки. Маю надію, що доти все вирішиться. Знаю, що чимало українців планує їхати на свята - хто чим зможе, хоч би навіть "бусиками". Але наразі виїхати з Італії неможливо - все перекрито.