″Страх супроводжував нас все життя″: історія сестер, які пережили табір смерті ″Аушвіц″ | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 27.01.2020
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Європа

"Страх супроводжував нас все життя": історія сестер, які пережили табір смерті "Аушвіц"

У таборі смерті "Аушвіц" Віра і Ніна Лебедєви потрапили до "донорського блоку" і завдяки цьому вижили. Їхня мати і молодша сестра залишилися в концтаборі назавжди.

Колишні ув'язнені Уашвіца - Віра і Ніна Лебедєви

Колишні ув'язнені Уашвіца - Віра і Ніна Лебедєви

Це емоційний момент, тому багато хто з тих людей, які прийшли, ледве стримують сльози. Під сумнозвісними на весь світ воротами з написом "Arbeit macht frei", що з німецької перекладається як "робота робить вільним", в колишньому таборі смерті "Аушвіц" у польському місті Освенцім 26 січня зібралися кілька десятків людей. Вони насилу пересуваються і підтримують одне одного. За 75 років після того як Радянська армія звільнила "Аушвіц" люди, які вижили в концтаборі, знову приїхали сюди, щоб вшанувати пам'ять загиблих. 

Їх обступають десятки журналістів і звичайних відвідувачів, які прибули в цей день у табір. Слухачі намагаються вловити кожне слово про жахи "Аушвіца". Рік від року живих свідків стає дедалі менше. Незважаючи на проблеми зі здоров'ям і похилий вік - деяким з них за 90 років - багато хто обіцяє знову і знову приїжджати в концтабір, щоб нагадати всім іншим: те, що сталося тут, не повинно повторитися ніколи.

Читайте також Колишній в'язень "Аушвіца": Ти там був "номером", не людиною

Серед колишніх в'язнів концтабору - дві тихі інтелігентні жінки, які при ходьбі акуратно підтримують одна одну і у яких не беруть інтерв'ю журналісти, приймаючи їх за відвідувачок. Але коли під час розмови з кореспондентом DW 81-річна Ніна Лебедєва задирає рукав куртки, на шкірі видніються сині цифри: 65904. Татуювання з номером, яке нацисти набили п'ятирічній дівчинці, коли вона потрапила до табору смерті. Вона опинилася тут разом з мамою, трьома сестрами і братом.

Діти партизанів в німецькому таборі смерті

"Все наше село під Вітебськом пішло в партизани. Одного разу почався бій, чоловіки пішли зустрічати німців, ми залишилися в лісі в возі одні. Так німці захопили всю нашу родину: матір і п'ятьох дітей", - розповідає сестра Ніни, 79-річна Віра. У метушні, поки їх разом з сотнями інших ув'язнених везли в тюрму Вітебська, а потім в Освенцім, їм вдалося не загубитися завдяки зусиллям матері і старшої сестри.

"Нам накололи номери, наділи роби. Незабаром нас розділили з матір'ю і маленькою сестричкою. Потім нам одна жінка сказала, що їх з малям спалили в крематорії. Чи то вона захворіла, чи маленька, зрештою, їх спалили", - розповідає Віра.

"Це важкі спогади про те, що мати залишилася тут з молодшою ​​сестричкою. Пам'ятаю нари з матір'ю. Пам'ятаю, як нас замкнули в душовій, після неї садили дітей в машину і вивозили в дитячий табір", - розповідає Ніна Лебедєва. Про останні слова матері вона знає вже з розповідей старшої сестри. Мати вирвалася, підбігла до вікна і крикнула: "Таня, ти найстарша, дивись за маленькими, не ображай їх. І пам'ятай, на світі Бога немає".

Вижили тому, що "схожі на арійську расу"

Три сестри і брат з родини Лебедєвих вижили в пеклі Освенціма. "Фашисти відбирали дітей, схожих на арійську расу. У нас взяли аналізи крові, і ми підходили під арійську расу. Ми вижили завдяки тому, що нас відправили в "донорський блок", - розповідає Віра. Сестра Ніна продовжує її розповідь: "Відбирали дітей зі світлим волоссям, світлими очима. На нас не випробовували препарати, але іноді брали кров. Ті люди, які вижили, були переважно з "донорського блоку". В останньому таборі, вже після "Аушвіца", дітей вчили рахувати й писати німецькою.

Втім, багато подробиць цього сестри Лебедєви дізналися вже пізніше, в 1969 році, коли польські журналісти проводили розслідування. В архівах дійсно знайшли, що з "Аушвіца" вивезли 240 російських дітей з певними номерами, один з яких досі набитий на руці Ніни.

Нацисти набили Ніні Лебедєвій цей номер, коли їй було п'ять років

Нацисти набили Ніні Лебедєвій цей номер, коли їй було п'ять років

Читайте також Коментар: Смиренні слова Штайнмаєра до дня визволення "Аушвіца"

Кінець війни сестри зустріли в дитячому таборі поблизу польського міста Константинів-Лодзький. "Мені вже було п'ять років, і я цей момент запам'ятала добре і назавжди. Танки, солдати на броні. Вони піднімали нас, цілували і обіймали. І говорили: "Діти, пам'ятайте, вас звільнив Жуков!" - розповіла Віра.

Страх на все життя

"Приїхати сюди для нас означає віддати шану загиблим. Нашій матері, сестрі. Всім, хто мучився", - каже Віра. І у неї, і у Ніни - великі сім'ї, онуки і правнуки. Зараз молодша сестра живе в Ізраїлі, старша - в Україні, але вони намагаються бачитися щороку. 75-річчя звільнення Освенціма - ще один привід для сестер зустрітися.

Пам'ятати про всі подробиці жахів "Аушвіца" з віком стає все складніше, адже вони були дітьми, визнають сестри. Але те, що вони не забували ніколи протягом усього життя, - це страх, що залишився після табору смерті, говорить молодша сестра: "Маленька дитина могла не розуміти, що відбувається. Але вона все відчувала, відчувала страх і жах. Коли перед тобою били, розстрілювали, коли на тебе кричали, змушували говорити німецькою та били, якщо не міг вимовити. Цей страх супроводжував нас все життя".

Дивитись відео 04:39

Спогади уцілілих в'язнів "Аушвіца" (24.01.2020)

Реклама