Стисла історія німецького туризму: від хобі еліти до масового відпочинку | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 08.08.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Стисла історія німецького туризму: від хобі еліти до масового відпочинку

Мільйони людей щороку вирушають у туристичні подорожі. Незважаючи на те, що туризм в тому чи іншому вигляді існував з прадавнини і був хобі багатіїв, сучасна індустрія – відносно молода.

Кілометрові затори на автобанах та довжелезні черги в аеропортах. Так виглядає Німеччина під час літніх відпусток. Навіть за 300 євро, якщо поталанить, можна потрапити до віддалених куточків світу або провести, наприклад, тиждень на острові Гран-Канарія, який дуже полюбляють німецькі відпочивальники. Заплатити доведеться лише один раз: сума включатиме переліт, кошти за проживання у готелі та харчування.

Але доступними такі відпустки стали для німців лише декілька десятків років тому. У стародавні часи мандрувати могла лише аристократія. Пересічному німцеві про таку розкіш годі було мріяти.

Розвиток туризму

"Більшість дослідників дотримується думки, що туризм оформився у XVIII столітті",- пояснює Гаccо Шподе, керівник історичного архіву туризму при Вільному університеті Берліна. Але як відрізнити мандрівника від туриста? Дослідник вважає, що туристичною можна назвати подорож, яка здійснюється без конкретної мети. А раніше мандрівники завжди переслідували певну ціль. "Прочани шукали душевного спокою, а конкістадори – завойовувань", розмірковує Шподе. Лише у XVIII столітті у подорож вже вирушали задля втіхи.

Так звані "туристичні подорожі" тоді були досить складною та передусім коштовною справою. Засобом пересування служили брички, подорожуючи якими треба було подолати чимало перешкод, наприклад, щербаті дороги, котрі ставали непрохідними за поганих природних умов. Окрім цього доводилось шукати нічліг та місця для зміни коней. Тоді Німеччина складалась з багатьох маленьких князівств і герцогств. На кожному кордоні необхідно було сплатити мито.

Проводи поштової карети - картина художника Антона Брайта

"Проводи поштової карети" - картина художника Антона Брайта

Особливо популярним серед тодішніх туристів став берег Балтійського моря у сучасній землі Мекленбург-Передня Померанія. У 1793 році там відкрився курорт з купальнями. Туди з’їжджалися всі, хто мав ранг та особливий статус у суспільстві.

Розваг також не бракувало, від азартних ігор та скачок до гучних вечірок з повіями. При такій "яскравій" палітрі гості іноді навіть не встигали поплавати у морі. Письменник Людвіг Берне 1825-го року писав: "Як до браги свині, до тебе тут липнуть князі та княгині".

Революція у туризмі

"На початку, лише дуже маленький прошарок населення мав можливість подорожувати з метою туризму, лише близько одного відсотка", пояснює Гассо Шподе. Проте ця тенденція скоро змінилась.

Пересічні громадяни теж почали виявляти бажання вирушити у туристичну подорож. У 1841-му році винахідливий англієць Томас Кук зробив революційне відкриття: туризм "All-inclusive", котрий, власне, передбачає, що "все включено". Кук відправляв величезні групи людей у подорож. Організатор укладав угоди з готелями та залізницею, завдяки чому міг пропонувати свої путівки за найнижчою ціною. "Кук є не лише винахідником цієї бізнес-моделі, він також був найуспішнішим організатором подорожей свого часу",- пояснює Шподе.

Реклама подорожей Томаса Кука 1904-го року

Реклама подорожей Томаса Кука 1904-го року

Те, що подорожі стали справою комфортною і туристи можуть не думати про організаційні клопоти, - заслуга Кука. Незабаром в Німеччині з’явились послідовники його ідей. Таким чином для німців стало можливим побачити свою країну та світ. Подорож потягом мала багато переваг: по-перше, природні умови не впливали на пересування, по-друге - пасажири могли насолоджуватися краєвидами.

Туризм за часів націонал-соціалізму

Попри ці зміни, туризм залишався недешевою справою і дозволити собі цю розкіш могли заможні громадяни. Для простих трударів поїхати у відпустку було майже неможливо. У 1933-му році націонал-соціалістами було створено організацію "'Kraft durch Freude' (KdF)", що перекладається, як "Сила крізь радість", котра на той час стала найбільшим туроператором у світі. Її метою було викликати інтерес у робочого класу до диктатури, щоб зацікавити охочих до подорожей. Вона пропонувала круїзи, котрі зазвичай були доступними лише "верхівці" .

Круїзний лайнер від KdF

Круїзний лайнер від KdF

"Нацисти будували круїзні лайнери і відправили подорожувати 700 тисяч осіб", - розповідає Шпонде. На пропагандистських плакатах були зображені німці, котрі розслаблено відпочивають на пляжах. З початком Другої світової війни, ця організація припинила свою діяльність, проте, приватні підприємці продовжували надавати туристичні послуги. "І хоч нацистам поїзди були потрібні для воєнних цілей, вони не наважувалися масивно протистояти туризму, аби не викликати до себе негативного ставлення у суспільстві",- наголошує Шподе. Та через перебіг війни у 1943 році німецький туризм був паралізованим.

"Острів прибиральниць" та "Гриль для тевтонців"

З приходом економічного буму у Німеччині в 1950 –х роках та збільшенням доступних грошей серед населення відродилося і бажання подорожувати. Поволі німці почали їздити на своїх перших машинах, завдяки яким туризм став справою індивідуальною. Через якийсь інша технічна новинка зробила туризм ще доступнішим. Так з 1970 року великі пасажирські літаки доставляють німців різних статків до їхніх туристичних цілей. Вже незабаром іспанський острів Мальорка, що став одним з головних місць відпочинку німців, отримав назвисько "острів прибиральниць", а пляжі Середземного моря стали "грилем для тевтонців". Завдяки зростаючим заробітнім платам та низьким цінам туристичні відпустки стали доступними для всіх.

За часів Німецької Демократичної Республіки, сфера туризму отримувала дотації від держави, проте, як і під час нацистської диктатури держава намагалась контролювати своїх громадян. "Служба туризму від Вільної Німецької Профспілки, організація, що повністю контролювалась верхівкою НДР, була важливим гравцем у сфері туризму", - пояснює Шподе. Хоча кожен громадянин мав можливість поїхати у відпустку, кількість напрямків була дуже обмеженою. До вибору стояли соціалістичні сусідські країни, як Угорщина, Чехословаччина або Польща. Лише після падіння Берлінського муру у 1989-му році мешканці колишньої НДР отримали нагоду побачити "загниваючий Захід".

Не лише влітку

Німці на італійському пляжі

Німці на італійському пляжі

Але не всім німцям кортить поїхати за кордон. "Німеччина досі є головним місцем для відпочинку німців", - пояснює дослідник туризму Юрґен Шмуде з Мюнхенського університету. Також змінюється манера подорожувати, хоча порівняно з іншими країнами Німеччина у 2012 втратила свій неофіційний титул світового лідера за розміром бюджету для подорожей, проте перспективи для німецького туризму є гарними. Спостерігається тенденція, коли німці подорожують частіше, ніж раз на рік.

Якщо раніше німці брали довгу відпустку переважно влітку, то тепер беруть коротші відпустки і відпочивають частіше. Отже заповнені аеропорти та затори на автобанах є явищем, котре можна побачити не лише влітку.

DW.COM

Реклама