Стережіться амброзії, або приклад рослинного терору | Новини й аналітика про Німеччину, Україну, Європу та світ | DW | 13.08.2006
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Стережіться амброзії, або приклад рослинного терору

„Із південного сходу до нас прямують хмари пилку, й щороку вони дедалі просуваються в напрямкові півночі. Швидкість, з якою ця рослина завойовує нові території, просто вражає.”

default

Маттіас Августин, професор університетської клініки в Гамбурґу-Еппендорфі, вказує на карту Європи. Червоним замальовані місця, де амброзію можна зустріти скрізь: на узбіччях доріг, полишених будівельних майданчиках, на купах сміття, у вологих низовинах, у садках, на полях серед соняшнику... З напоєм, який дарував давньогрецьким богам безсмертя та вічну юність, аmbrosia artemisiifolia не має нічого спільного. Пилок цього бур’яну спричиняє в людини важку форму алергії, що нерідко завершується сінною лихоманкою. На батьківщині, в Північній Америці, амброзію називають „рослиною астми”. Майже в сорока відсотків потерпілих нежить, подразнення горла, кон’юнктивіт переходять у ядуху - захворювання бронхів, яке погано піддається лікуванню. Повсюдне поширення амброзії є для алергіків справжньою катастрофою. Одна рослина в середньому дає мільярд пилкових зерен. Вітер відносить їх за сотні кілометрів, а для виникнення перших симптомів досить, аби в кубометрі повітря було всього лише 10-11 зернин пилку. Схожа на коноплі однорічна трава надзвичайно плодовита й щодо насіння: на одній темно-фіолетовій стеблині визріває до 60-ох тисяч насінин. Здатність до проростання зберігається впродовж сорока років. Завдяки цим якостям, північноамериканська амброзія сьогодні вільно почувається на більшій частині Європи, в Центральній Азії й навіть в Австралії. „І допомагає їй поширюватися, звичайно, не тільки вітер”, - каже професор Маттіас Августин:

„Тепер ми, люди, сприяємо тому, що відстані для цієї рослини – не перепона. Разом із сільськогосподарською продукцією, зокрема з зерновими та соняшником, амброзія легко дісталася до всіх континентів за винятком, хіба що, Африки. Особливо багато насіння експерти виявляють у кормі для птахів. Його часто закуповують у Східній Європі, а там амброзія вже давно прижилася.”

Майже з середини минулого століття. І з часом перетворилася на величезну проблему. Зокрема, в більшості областей України зараженні амброзією полинолистою площі становлять понад 70% усіх сільськогосподарських угідь. Державною програмою передбачено до 2010-го року звільнити від карантинного бур’яну чотири п’ятих полів. Знищувати його зобов’язані й приватні землекористувачі. За невиконання постанови загрожує штраф. Схожий закон існує також в Угорщині. Доки не запізно, втручання держави вимагають німецькі, швейцарські екологи. Однак, зауважує щотижневик Spiegel: „Міжнародна боротьба з амброзією нагадує оголошену Джорджем Бушем війну з тероризмом, адже перемогти в ній буде не набагато легше.” Маттіас Августин:

„Найнадійніший метод захисту – виривати рослини з корінням. Робити це, звичайно, треба навесні, коли амброзія ще не цвіте. У другій половині літа наближатися до рослини без респіратора дуже небезпечно. І в жодному разі не можна скидати бур’ян на купу чи перетворювати на компост. Амброзію обов’язково треба спалювати. Найліпше – в печах сміттєпереробних заводів.”

Переможній ході амброзії на північ європейського континенту сприяє й такий чинник, як потепління клімату. Цю проблему разом із Маттіасом Августином в університетській клініці досліджують ще п’ять науковців і, зокрема, його брат, Йорґ Августин:

„Відомо, що через підвищення атмосферної температури зсуваються пори року. Уже сьогодні алергійний сезон триває на 10-12 днів довше, ніж тридцятиліття тому. Пилок берези – теж дуже агресивний алерген - з’являється в повітрі не в середині березня, а на початку місяця, й все йде до того, що незабаром ці дерева зацвітатимуть, певне, в середині лютого. Пізні трави, до яких належить і амброзія, випускатимуть квіти аж до листопада. Лише в Німеччині на алергійні захворювання потерпають 24 мільйони людей. Раніше найскладнішим для них було пережити весну. Тепер і хворим, і лікарям слід готуватися до не менш обтяжливої осені.”

За матеріалами німецької преси