Софі Лорен: ювілей італійської зірки | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 18.09.2009
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Культура й стиль життя

Софі Лорен: ювілей італійської зірки

Відомій італійській акторці Софі Лорен виповнюється в неділю 75 років. "Свій день народження я ніколи не святкую", - казала зірка, але ще не відомо, чи цього разу вона теж дотримається цього правила.

default

Попри свій поважний вік, Софі Лорен продовжує пишатися своїм сексуально звабливим та, як стверджують, справжнім (без хірургічного втручання) тілом. Цьому вона завдячує «самим лише спагеті», ділиться рецептом своєї вроди італійська зірка.

Від бідної дівчинки до всесвітньої зірки

Народилася Софі Лорен (Софія Вілані Сціколоне) 1934 року в Римі і виросла в маленькому містечку Поцуолі біля Неаполя. Росла вона без батька в дуже бідній родині. У віці 14 років вона вперше взяла участь у конкурсі краси, з чого і почалася її блискуча кар’єра. Перші кроки в ній вона зробила, позуючи оголеною для фотографів або маючи зовсім маленькі ролі в кіно. Майстрам важко було не помітити її гарної жіночої фігури, зелених кошачих очей та пухкеньких губ, а от її, можливо, занадто стрункі ноги дехто навіть називав „зубочистками “. Але зовнішня краса - ще далеко не все, за що вона полюбилася прихильникам. "Лише 50 відсотків сексапільності дійсно належать мені, решту глядачі, як правило, домислюють самі. Бути красивою ніколи не завадить, але треба ще й блищати, вміти бути кумедним та завжди змушувати свій мозок працювати на повну, звичайно, якщо ти його взагалі маєш", - жартує "міс елегантність".

Хоча сама Лорен не вважає вік людини справді суттєвим, вона постійно слідкує за зовнішністю. Велику увагу вона приділяє одягові та моді. Й тому завжди намагається бути присутньою на показах свого приятеля Джорджіо Армані.

100 стрічок і « зіркові » партнери

Berlinale 1963

Софі Лорен на Берлінале 1963 року

Станом на сьогодні акторка знялася у більш, як 100 стрічках разом з великими зірками Голівуду, такими як: Ричард Бартон, Марлон Брандо, Кларк Габле, Карі Грант та, звичайно ж, Марчело Мастрояні. З ним вона працювала на зйомках картин "Вчора, сьогодні та завтра", "Надзвичайний день", "Весілля по-італійські" тощо. Двері до великого кіно відкрив для неї 1950 року продюсер Карло Понті, який навчив її різних професійних тонкощів. А також запропонував перші великі ролі в стрічках "Жінка над рікою", "Золото Неаполя" та ін. Згодом Софі та Карло, незважаючи на різницю у віці у 21 рік, одружилися. Під час подружнього життя у них народилося двоє синів (Карло молодший та Едоардо). Загалом вони прожили разом аж до самої смерті Карло старшого 2007 року.

"У своєму житті я досягла набагато більшого, ніж коли-небудь взагалі сподівалася досягти", - зізналася акторка, залізній дисципліні якої можна лише позаздрити. Не дивно, що вже у віці 26 років вона отримала свого першого Оскара за найкращу головну жіночу роль у стрічці "І все ж таки вони живі", а на 26 років пізніше її було нагороджено ще однією статуеткою Оскара за справу її життя.

Не тільки щасливі моменти

Звичайно, не все в житті Лорен було таким безхмарним, як може здаватися на перший погляд, але вона зовсім не намагається позбутися навіть таких сумних спогадів, як її нещасливе дитинство. Або 30 діб, проведених у в’язниці за несплату податків. На сьогоднішній день "діва" мешкає в Женеві і вже не так часто з’являється перед камерою, можливо, через її проблеми зі здоров’ям (протягом польоту з Нью Йорка до Лос Анжелоса в 1998 році з нею трапився інфаркт, а смерть її чоловіка в позаминулому році її теж помітно підкосила). Та незважаючи на все це, вона не втратила смаку до життя і останнім часом знялася в багатьох телевізійних проектах, стрічках її сина Едоардо Понті та італійки Ліни Шертмюлер. Варто згадати і про неперевершений календар Пірелі, для якого вона в 2007 році, як за старих часів, позувала оголеною. Остання роль Софі - її власна мати, яку вона зіграла в фільмі-мюзиклі Роба Маршала "Дев’ять". У ньому йдеться про її власне життя.

Автор: Ольга Сорокіна

Редактор: Леся Юрченко