″Слава Україні!″ у війську - що збентежило західних істориків? | Політичні новини з України: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 23.08.2018
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Україна

"Слава Україні!" у війську - що збентежило західних істориків?

На параді до Дня Незалежності 24 серпня українські військові уперше вітатимуться словами "Слава Україні!". Однак на Заході не всі поставились до цього нововведення із розумінням. DW з'ясовувала, чому.

Слава Україні! Героям слава! стане в ЗСУ офіційним вітанням

"Слава Україні! Героям слава!" стане в ЗСУ офіційним вітанням

"Слава Україні! Героям слава!". Починаючи від 24 серпня це гасло замінить радянські "Здрастуйте, товариші" та "Бажаємо здоров'я" і стане офіційним у Збройних Силах України, повідомив 9 серпня український президент Петро Порошенко. "Ми порадились з міністром оборони, на РНБОУ, з урядом і я прийняв рішення, починаючи з 24 серпня ці слова вперше пролунають як частина офіційної церемонії військового параду на честь Дня Незалежності", - цитує Порошенка його прес-служба.

Ще у лютому цього року в українському парламенті зареєстрували відповідний законопроект, а офіційно рішення закріплять уже після початку чергової сесії Верховної Ради України.

Однак на Заході не всі сприйняли рішення українського президента із розумінням. А усе через історичний контекст цього гасла. DW спробувала розібратися.

Історія появи

Українські історики зазначають, що вітання "Слава Україні" з різними варіантами відповідей відноситься ще до доби Української революції 1917-21 років: ним послуговувалися "чорні запорожці" та "холодноярівці". У Медведівці на Черкащині навіть встановлено пам'ятний знак на честь першого застосування цього гасла ще у 1919 році.

Найчастіше вказують на книгу Юрія Горліс-Горського "Холодний Яр", де теж згадується таке вітання. Хоча не всі дослідники вважають це джерело надійним, адже книга вийшла у 1934 році і є романом, а не науковою працею.

Достеменно відомо, однак, що вітання закріпилося у 1930-х. "ОУН з 1934 року використовувала вітання "Слава Україні!" - "Вождеві слава!", - розповів DW історик Олександр Зайцев з Українського католицького університету у Львові. - "Є свідчення, що під час судового процесу Степана Бандери в 1936 році його прибічники супроводжували вигуки "Слава Україні" викиданням руки, як у фашистському салюті. Можливо, це й дало привід для фашистських аналогій. Після розколу ОУН 1940 року бандерівці замінили це вітання на "Слава Україні!" - "Героям слава!", а мельниківці деякий час зберігали відповідь "Вождеві слава!". Саме в бандерівській формі вітання набуло популярності", - розповідає Зайцев. 

Тоді ж воно вкоренилося й у масовій свідомості, культурі та фольклорі: серед іншого, на агітаційному плакаті Ніла Хасевича, а також у повстанській пісні "Ой у лісі, на полянці". 

У новітні часи

По війні гасло продовжило життя на еміграції. У Радянській Україні його забороняли та приписували "українським буржуазним націоналістам", яким радянська пропаганда у кіно, пресі, сатиричних журналах десятиліттями створювала винятково негативний образ. Та уже після проголошення незалежності нове політичне життя гасло отримало завдяки поверненню в Україну провідної діячки ОУН(б) Слави Стецько. Заснований пані Славою, як називали її соратники за життя, Конгрес українських націоналістів (КУН) взяв це вітання за офіційне. З плином років, гасло "Слава Україні!" вийшло за межі націоналістичного середовища і органічно затвердилося у суспільно-політичному лексиконі незалежної України, а після Євромайдану та війни на Донбасі набуло особливого поширення і значення: його чути на передовій на Донбасі, на концертах та мітингах, а дружній "привіт" від хорватського футболіста Домагоя Віди лише додав гаслу популярності серед футбольних фанатів і не тільки.

Пер Андерс Рудлінг,

Пер Андерс Рудлінг

Шведський історик Пер Андерс Рудлінг одним із перших висловив заклопотаність рішенням президента України через контекст ОУН. У розмові з DW зі Сінгапуру, де він зараз викладає, учений зауважив, що аналогічні вітання використовували й інші націоналістичні, а також фашистські мілітаризовані рухи у Європі: хорватські Усташі, засновані одночасно з ОУН у 1929 році, вживали нині заборонене в країні гасло "Za dom spremni" ("За батьківщину готові"), або ж словацька Глінкова гарда та її гасло "На страх", які в усіх випадках супроводжувалися нацистськими "зіґами".

Утім, Олександр Зайцев вважає неслушними спроби пов'язати у наші дні українське вітання з фашизмом. "Радше це типово націоналістичне вітання, його аналоги існували в багатьох націоналістичних рухах - і радикальних, і поміркованих", - пояснює Зайцев.

Вояки УПА

Вояки УПА групи "Захід", с. Орява, Бойківщина, 1948 рік

Професор-україніст Домінік Арель з університету Оттави каже, що це гасло "нині повсюдно вживається представниками українського середнього класу, багато з яких віддають перевагу російській мові у буденному житті. Тож воно набуває цілком нового значення", - сказав він під час одного з круглих столів в університеті Джорджа Вашингтона. Такої ж думки і Олександр Зайцев. "Під час Євромайдану це гасло фактично втратило специфічні асоціації з ОУН(б), ставши одним із символів Революції Гідності. Я не бачу негативного змісту в цьому вітанні й не маю нічого проти його запровадження у війську", - наголосив український історик у розмові з DW.

Селективне опрацювання минулого? 

Пер Андерс Рудлінг вважає цю позицію непослідовною і задається питанням, чи може слоган ОУН існувати у демократичному суспільстві, будучи відірваним від історичного контексту та груп, які запустили його в обіг? "Коли хорватські радикали вживали гасло Усташі, це викликало агресивні дискусії та дисциплінарні покарання міжнародних спортивних асоціацій. Коли ж українські радикальні спортивні фанати це вживають, то пропонується розглядати це в іншому контексті. Мені це видається застосуванням подвійних стандартів", - твердить Рудлінг.

Водночас німецький історик Кай Штруве (Kaі Struve) з Галле-Віттенберзького університету вважає, що ухваленню такого рішення мала б передувати дискусія у суспільстві, а не тільки обговорення з військовослужбовцями, ветеранами АТО та невідомими "трудовими колективами", як ідеться у заяві прес-служби президента України. "Проблематичним у цьому рішенні я вважаю те, що його ухвалювали "згори". В Україні тривалий час були протипоставлені два антагоністичні наративи - радянський і націоналістичний. Радянський тенденційно прирівнював усі українські національні потуги до фашизму. Водночас у націоналістичному затемнювалися усі проблематичні аспекти історії українського націоналізму і, особливо, історії ОУН і УПА. Останній з 2014 року значною мірою формує українську державну політику", - сказав Штруве у коментарі DW.

Тож опитані DW західні історики пропонують розглядати це питання у комплексі всієї гуманітарної політики України з опрацювання минулого. "Думаю, що ця політика себе вичерпує. Керівник українського УІНП (Українського інституту національної памяті - Ред.) - персона нон грата у Польщі, співпраця з польськими істориками зайшла у глухий кут, Україну критикують конгресмени США… Чи повернення до життя гасел ОУН допомагає консолідації держави та наближає Україну до Європи?", - запитує шведський історик. 

Водночас опитані DW науковці визнають, що претензії до державної політики опрацювання минулого слід висувати не лише Україні: за необ'єктивні підходи гостро критикують, зокрема, литовський дослідницький Центр "Геноциду та опору", як і діяльність ультраправого хорватського історика та екс-міністра культури Златка Гасанбеговича, а також спроби "реабілітації у бронзі" нацистського колаборанта Міклоша Горті в Угорщині, повзучу глорифікацію сталінізму у Росії та, нарешті, нещодавній скандальний "історичний" закон у Польщі

Дивитись відео 10:23

Карл Шлеґель: Минуле в Україні використовують для політичної боротьби

Аудіо й відео до теми