Синдром відокремлення: чому регіони Європи прагнуть самостійності? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 17.10.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Синдром відокремлення: чому регіони Європи прагнуть самостійності?

Багато регіонів у Європі прагнуть незалежності. Шотландці, баски та каталонці хочуть отримати власну державність, у Бельгії фламандці сваряться з валлонами. Це зовсім не євроінтеграційні тенденції, а якраз навпаки.

Після понад трьохсотрічного союзу з Англією у рамках Сполученого Королівства шотландці отримали право провести референдум щодо своєї самостійності. Всенародне опитування відбудеться 2014-го року.

Відповідну домовленість підписали у понеділок, 15 жовтня, британський прем'єр-міністр Девід Кемерон та керівник шотландського регіонального уряду Алекс Солмонд. Шотландцям, які прагнуть до незалежності, складають чудову "компанію" інші європейські народи.

Багаті регіони хочуть відокремитися

Девід Кемерон з Алексом Солмондом

Девід Кемерон з Алексом Солмондом

Характерно, що відокремлення від своїх метрополій прагнуть насамперед економічно сильні європейські регіони. Так, за даними статистичного відомства ЄС, регіони Каталонія та Країна Басків, що добиваються незалежності, виробляли у 2009 році майже чверть Валового внутрішнього продукту Іспанії, хоча їхня площа становить лише менше десяти відсотків іспанської території.

Італійська північ з Південним Тіролем та Міланом, яка перебуває у добрій економічній кондиції, більше не хоче годувати слабкий південь. Та й шотландці не хочуть ділитися доходами від видобутку нафти.

Найбільш гостра ситуація у Бельгії, де фламандські сепаратисти дедалі гучніше вимагають дати їм право відокремитися від франкомовного півдня. Фландрія охоплює хоча й лише третину бельгійської території, але дає майже 60 відсотків ВВП країни.

Багато причин для самостійності

Дивитись відео 03:59
Now live
03:59 хв

Каталонія: нова дискусія про незалежність

Але поряд з економічними причинами, бажання до незалежності має під собою і низку інших, каже професор етнології кільського університету Зільке Ґетш-Ельтен. Всі вони вкупі спрямовані на визначення власної ідентичності, каже вона: «Мова, спільна історія, або те, що розуміють під великим поняттям культури». Можуть відігравати роль також релігія та географія, зокрема, те, де розташований регіон – скраю чи у центрі країни.

Рухи за незалежність у Західній та Південній Європі хочуть, у першу чергу, зберегти окремішність своєї етнічної групи. Однак лише цей аргумент не дає їм за міжнародним правом дозвіл на відділення усупереч бажанню метрополії, пояснює професор Кристіан Гільґрубер з боннського університету. «В цьому питанні фахівці з міжнародного права одностайні. Інша річ – коли йдеться про грубі порушення прав певної національної групи або геноцид, як це мало місце у випадку з Косовим»,- каже Гільґрубер. У цій колишній сербській провінції в 1998-1999-х роках десятки тисяч людей загинули унаслідок війни між сербськими солдатами та Косовською повстанською армією.

Розмежування колишньої Чехословаччини на Чеську Республіку та Словаччину відбулося в інший спосіб. Цей крок був здійснений у 1993-му році мирним шляхом та за обопільною згодою, в результаті чого виникли дві повноцінні держави.

Трохи самостійні

Кристіан Гільґрубер

Кристіан Гільґрубер

Хоча у європейських Іспанії та Ірландії час від часу стаються теракти сепаратистських угруповань, боннський правознавець Кристіан Гільґрубер не очікує в Європі «глибинних деформацій» та війн за незалежність, таких як в інших частинах світу, зокрема в Ефіопії, в Східному Тиморі або в Судані.

У відокремленні від метрополії, як-от у випадку з Шотландією, фахівець бачить проблеми іншого плану: «Звичайно, треба буде говорити і про, так би мовити, наслідки розлучення. Особливо поділ майна та боргів: Шотландію не відпустять у незалежність, якщо вона не візьме на себе частину заборгованості Сполученого Королівства». Тому, скоріш за все, закінчиться тим, що шотландці зрештою задовольняться отриманням трохи більшої економічної незалежності від Лондона, але повністю прощатися з Великобританією не стануть.

DW.COM

Аудіо й відео до теми

Реклама