Російський економіст: Росія увійшла в зону затяжної стагнації | Події економіки: оцінки, прогнози, коментарі з Німеччини та Європи | DW | 23.07.2014

Познайомтесь з новою DW

Скористайтесь ексклюзивною можливістю ознайомитися з бета-версією нової DW. Своєю думкою Ви можете нам допомогти зробити нову DW ще кращою.

  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages
Реклама

Економіка

Російський економіст: Росія увійшла в зону затяжної стагнації

Серйозність санкцій в Росії недооцінюють, вважає російський економіст Руслан Грінберг. В інтерв'ю DW він зробив свій прогноз розвитку російської економіки та розповів про ціну анексії Криму.

Директор Інституту економіки Російської академії наук Руслан Грінберг- економіст зі стажем. Він спостерігає за розвитком радянської, а пізніше і російської економіки з 1972 року. В інтерв’ю DW він поділився своєю точкою зору про те, чому економічне співробітництво Росії і країн Заходу пригальмувало, чому у Росії недооцінюють серйозність введених проти неї санкцій і повторення якого історичного досвіду могло б позитивно вплинути на російську економіку, що зараз переживає стагнацію.

DW: Виступаючи на міжнародній конференції в Берліні, Ви зазначили, що колись проголошене між Росією і ЄС партнерство для модернізації зараз звучить "як екзотика". Як так вийшло?

Руслан Грінберг: Вийшло спонтанно, хоча багато хто й здогадувався, що до цього йде. Взаємна недовіра Заходу і Росії останніми роками постійно росла. І винні у цьому обидві сторони. Я зараз не буду у відсотках визначати вину кожного. Ставлення до Росії на Заході було й без того незаслужено прохолодним: після закінчення "холодної війни" і розпаду СРСР Захід говорить з Росією переважно повчальним тоном. Фактично відбулася підміна. "Холодна війна" була не програна, вона була припинена, по суті, Михайлом Горбачовим.

Руслан Грінберг

Руслан Грінберг

Після того як Росія вийшла з СРСР і залишилася одна, різко ослабнувши, Захід присвоїв перемогу собі. Як би там не було, Росія відчула свого роду "веймарський синдром", а з ним відчуття образи і приниження. Рано чи пізно вона мала б повстати проти західного тріумфалізму. І українська драма, якщо не сказати трагедія, переповнила чашу терпіння.

Почалося все це приблизно після конфлікту з Грузією, коли швидко почали звужуватися зони взаєморозуміння. Україна стала останньою краплею. До того ж відмова Януковича від підписання угоди про асоціацію з ЄС була для українців символом – визнанням того, що ми йдемо в Росію, значить, повертаємося у минуле, - для молоді, для інтелігенції. У нас це не зовсім розуміють. Так чи інакше, ми маємо справу з битвою західного тріумфалізму і укоріненого російського синдрому "старшого брата".

А Росія, виключно з економічної точки зору, може собі дозволити таку кризу, як сьогодні?

У нас немає кризи. Ми просто увійшли у зону затяжної стагнації. У нас багата країна. Але, на жаль, люди бідні – на 80 відсотків. Для однієї п’ятої населення, активних людей, грошей вистачає. Незважаючи на те, що зростання ціни за барель нафти зупинилося, вона продовжує триматися на високому рівні. Ось і економіка зупинилася. Тут все збіглося. Ми вперше переживаємо рукотворну стагнацію. Раніше можна було казати, що це у них там криза, а ми страждаємо. Тепер не так. Одна з причин стагнації – втома першого покоління легальних російських мільйонерів. Вони хочуть закону і порядку, але не отримують ні того, ні іншого. Після Єльцина Путін порядок навів, але, як завжди у нас буває, з перебором. Бюрократичний гніт у економіці колосальний. Але головне – падіння інвестицій як приватних, так і державних.

Ви сказали, що в Росії недооцінюють серйозність санкцій, котрі активно запроваджує Захід. Чи справді існує загроза ізоляції, серед іншого, у такій принципово важливій для країни сфері, як доступ до новітніх західних технологій?

Так, поки санкції болючі, але схоже на те, що вони будуть ще більш відчутними. Але тут є одна надія, хоча й ризики великі. Наша країна свого часу занадто швидко відкрилася світові, щоб заповнити прилавки. Тепер вона поступово закривається. Сьогодні ми можемо дозволити собі імпортозаміщення. Але тут є ризик того, що без імпорту ми не отримаємо високотехнологічну основу нової індустріалізації. Яка зараз торгівля? Їжу, меблі, побутову техніку ми отримуємо в обмін на паливо і сировину. Асиметрія ще радянська.

Який у Вас прогноз розвитку російської економіки у 2014-2016 роках?

Знаєте, є таке німецьке слово "durchwursteln" (перебиватися як-небудь - Ред.) Мій прогноз стагнаційний. Але майбутнього ж ніхто не знає. Ось Путін ще у позаминулому році сказав, що нам в жодному разі не можна мати менше п’яти відсотків зростання ВВП, ми кудись впадемо. А зараз два-три відсотки вже було б добре. А всього рік з тих пір минув.

Ясно, що для нас дуже сприятливим є економічне зростання у Європі, схоже, що воно вже починається. Ну, і геополітична ситуація буде втримувати ціни на нафту на хорошому рівні. І тоді ми будемо мати колишній обсяг імпорту, що дозволить забезпечити споживання для 20-25 відсотків населення. Іншим – огірочки, помідорчики з власного городу. Словом, продовжиться "naсktes Überleben" (елементарне виживання – Ред.). Але всього цього може й не статися, якщо почнуться суворі санкції по галузях і секторах економіки.

Дивитись відео 26:49

"Геофактор": Коли санкції ЄС боляче вдарять по економіці Росії? (18.07.2014)

А Ви в Інституті економіки вже підраховували ціну анексії Криму?

Дуже висока. Ми підрахували, що 35-40 мільярдів доларів буде коштувати проект модернізації Криму, щоб наблизити його до турецького варіанту. Я маю на увазі туристичну інфраструктуру. Але реалізувати цей проект буде надзвичайно важко. Я кримчан розумію, їм все ж з Росією жити краще, життя тут багатше. З іншого боку, в Україні яка не яка, а демократія, а тут все по принципу "я – начальник, ти – бовдур". Це ускладнює життя. Якщо ти звикаєш до незалежності, то думаєш, що краще жити бідніше, але вільніше. Тому це серйозне питання. Отримали Крим, але втратили Україну.

А шанси "отримати" Україну взагалі були?

Взагалі-то вони були втрачені ще в Біловежжі, але зберегти нормальні відносини ми були зобов'язані. Але, як між іншим і Захід, твердо поставили питання, коли було підписано угоду про асоціацію з ЄС, "з ким ви, майстри культури?". Там були аргументи, котрі Янукович не зміг спростувати. Але він не думав, що Захід буде таким жорстким, що український народ поведе себе по-іншому. Самовпевненість є згубною для всіх.

Аудіо й відео до теми