Розширення НАТО: хто наступний? | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 22.11.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Розширення НАТО: хто наступний?

Майже всі європейські держави вже є членами НАТО. Через десять років після найбільшої хвилі розширення цього військового альянсу ще чотири держави стоять у черзі на вступ. Росія дивиться на все це критично.

Десять років тому Північноатлантичний альянс ухвалив рішення про надання членства в організації семи державам Східної Європи, яке набуло чинності 2004 року. На празькому саміті в 2002 році тодішній генеральний секретар Джордж Робертсон заявив, що розширення не спрямоване проти Росії або будь-якої іншої держави.

У 1999 році до НАТО прийняли перші три країни колишньої Варшавської угоди: Польщу, Чехію та Угорщину. Десятьма роками раніше розпалась сама Варшавська угода - військовий альянс, керований Радянським Союзом. "Тоді, на початку дев'яностих, ми навіть у найсміливіших фантазіях не могли собі уявити, що колись станемо членами НАТО",- розповідав на саміті в Празі 2002 року естонський прем'єр-міністр Сіім Каллас.

Двері НАТО залишаються відчиненими

Генсек НАТО Расмуссен з президентом Грузії Саакашвілі

Генсек НАТО Расмуссен (п) з президентом Грузії Саакашвілі

Слова Робертсона, сказані у 2002 році, про те, що двері НАТО залишаться відчиненими, були ще раз підтверджені на саміті 2008 року в Бухаресті. У 2008 році голови держав та урядів альянсу вирішили запропонувати членство Грузії, а також Україні. «Грузія стане членом НАТО»,- заявив нинішній генсек НАТО Андерс Фоґ Расмуссен кілька днів тому, під час візиту до Брюсселя нового керівника грузинського уряду Бідзіни Іванішвілі. "Наші зобов'язання щодо вашого трансатлантичного майбутнього залишаються в силі. Однак членство вимагає більших зусиль та реформ, співпраці між усіма гілками влади",- додав Расмуссен.

Зі свого боку, прем'єр пообіцяв виконати всі вимоги, які стоять перед кандидатом. Іванішвілі оголосив, що має намір поліпшити відносини Грузії з Росією, з якою чотири роки тому спалахнув військовий конфлікт щодо автономних регіонів Абхазії та Південної Осетії. Міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров ставиться до курсу Грузії до НАТО критично.

В Росії немає права голосу

Росія засуджувала всі етапи розширення НАТО після 1990 року. Водночас НАТО домовилося із Росією про особливе партнерство, було створено спеціальний орган – Раду Росія-НАТО. Федеральний канцлер Ґергард Шредер на саміті в Празі 2002 року сказав: "Я вважаю важливим те, що цей процес розширення чесно і відкрито обговорено з Росією. Це знайшло і далі буде знаходити своє вираження в багатьох переговорах".

Генсек НАТО Робертсон з канцлером Шредером та чеським президентом Гавелом у Празі, 2002 рік

Генсек НАТО Робертсон з канцлером Шредером та чеським президентом Гавелом у Празі, 2002 рік

Однак права голосу в вирішенні тих чи інших питань НАТО в Росії немає, нагадує депутат Бундестагу Карл Ламерс (ХДС), член Парламентської асамблеї НАТО: "Відносини між Росією та НАТО визначаються прозорістю та діалогом, однак погодження з нею в будь-якій формі не може бути і не буде. Навпаки: як ви помітили в минулому, Росія постійно заявляла про свій протест. Особливо щодо прийому балтійських країн Естонії, Латвії та Литви. Це ні до чого не призвело. НАТО ухвалило власне рішення",- відзначив Ламерс в інтерв'ю Deutsche Welle. На думку німецького депутата, Росія має бачити, що "НАТО спрямоване не проти Росії, а є партнером для покращення стабільності у світі".

Україна вже не хоче в НАТО

У 2008 році Україна також мала амбіції рано чи пізно вступити до НАТО. Однак після обрання президентом Віктора Януковича Київ скасував плани щодо майбутнього членства в альянсі. "За чинного президента перспективи на приєднання до НАТО немає",- резюмує депутат Бундестагу Карл Ламерс.

Тим не менше, тісне партнерство між Україною та НАТО триває, заявив Расмуссен на останній формальній зустрічі з українським керівництвом навесні цього року. Україна бере участь в операціях НАТО, зокрема в Афганістані.

Три балканських кандидати

Карл Ламерс

Карл Ламерс

У 2009 році до лав НАТО прийняли Хорватію та Албанію, хоча на той момент вони ще не були членами Євросоюзу. Критерії для вступу до НАТО є не такими суворими, як для вступу до ЄС, але кандидати до альянсу мусять бути країнами з усталеною демократією, мати цивільний контроль над збройними силами. Крім того, армії мають більш-менш відповідати стандартам альянсу. До цих стандартів наближають нині Боснію і Герцеговину, Чорногорію та Македонію. Але коли відбудеться набуття членства, поки неясно.

"Це рішення залежить від поступу в цих державах. Вони мають відповідати цінностям, які відстоює НАТО. Рішення буде ухвалено після того, як будуть проаналізовані успіхи в цій сфері. Конкретної дати немає для жодної з цих держав",- наголосив Карл Ламерс в інтерв'ю DW.

Вже відповідає критеріям, у принципі, Македонія. Однак через те, що член НАТО Греція відстоює назву "Македонія" для своєї північної провінції, прийом Скоп'є до НАТО вже кілька років пробуксовує.

DW.COM